Третя неділя посту – хрестопоклінна, це вже властиво половина дороги Великого посту, духовної подорожі до таїнства Христового воскресіння. Церква виставляє святий хрест в середині посту з подвійною метою: щоб глибоко з’єднатися з Христом у стражданнях: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися…» і брати участь у Христовому воскресінні.

Ми слухали щойно читання Святого Євангелія, що «коли хтось хоче іти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мк 8, 34). Перше спостереження є те, що Ісус не насилує нікого бути його учнем. Він не каже: «Ви повинні бути моїми учнями…». Проте хто хоче бути його учнем, то покликаний брати свій хрест та йти слідом за Ісусом. І цю потребу відчуває сам Ісус Христос, коли каже учням з Емаусу: «Хіба не треба було Христові так страждати й увійти у свою славу?» (Лк 24, 26). Євангелія Христова – це Євангелія свободи дітей Божих. Проте ніхто не звільнений від страждань. Вони творять сутність життя у світі. Вони присутні в житті людини і також у світі природи. Пшеничне зерно мусить потерпіти і умерти, щоб народилась пшениця, щоб принесло великі плоди. І мусить це зерно продертись між грудки і каміння. Мусить прийняти спекоту сонця і темноту ночі, вітер і громовиці, сніг і дощ. І так у цілій природі. Страждання є навіть корисне для людини, щоб зростати фізично, психічно та духовно.

Все-таки Ісус не прийшов, щоб накладати на людину страждання, бо страждання є у світі. Навпаки, Ісус зціляє недужих, прокажених очищає, бісів виганяє, мертвих воскрешає. Він прийшов, щоб змінити його значення: те, що є прокляттям переобразити на знак спасіння. І нам потрібно піклуватися про життя дочасне, потрібно шанувати своє здоров’я, лікувати недуги, йти до лікаря…

Однак, ми не оминемо страждань, фізичних, психічних, моральних і духовних. Вони належать до сутності життя у світі та існують через гріхи у світі. З причини моїх особистих гріхів і гріхів інших людей. Наприклад, хто надуживає алкогольними напитками сам собі шкодить, а скільки страждає сім’я, жінка і діти? А які страждання і каліцтва у зв’язку з війною в Україні? Гріхи провідників народу відбиваються на невинних людях.

Каже Ісус, що хто хоче спасти своє життя, той його погубить. Треба пити «чашу, яку Христос п’є, хреститися хрещенням, яким Христос хреститься» (Мр 10,38). Погубити своє життя означає віддатися, з’єднатися з кимось, бути солідарним з кимось. Якщо ми страждаємо, страждали раніше наші батьки, наш народ в історії, страждають наші воїни на фронті. А скільки більше постраждав Ісус? Взяти свій хрест та йти за Ісусом…, іти разом з нашими рідними, з нашим народом. В єдності наш хрест стане легшим і він стане знаком спасіння, адже ми єднаємося з Ісусом, з народом, з терплячим людством…
Життя своє збережемо у повноті тільки тоді, коли ми його віддамо, коли єднаємось з Богом, коли несемо свій хрест разом з Ісусом. Ми не втечемо від страждань, але можемо змінити їх значення. Те, що є знаком нарікання і прокляття – перемінювати на знак спасіння. Самозречення означає звільнення від самодостатності, щоб солідаризуватися з іншими. Самозречення не є патологічним самознищенням чи комплексом мучеництва, а віднайденням справжнього значення життя у цьому світі та у вічному. Ми не можемо мати життя у собі, але тільки у зв’язку, у єднанні з іншими, у єднанні з Богом – вічним Богом.
Ісус виявляє свою солідарність зі всіма розп’ятими, про яких ніхто не хотів знати. А за часів Ісуса Христа, перед і після була дуже поширена суспільна практика розпинати бандитів і бунтівників, щоб про них ніхто більше не говорив і не писав. Розпинали поза мурами міста, щоб про них всі забули. А зараз про розп’яття Ісуса говорить цілий світ. Знак прокляття стає знаком спасіння.

Отож, Ісус нас запрошує взяти свій хрест та йти за ним, з’єднатись з ним, віддатись йому. А ми обіцяли з’єднатись з Христом у нашому хрещенні. Тоді те, що є важке, стане засобом духовного зросту і життя вічного.

Тому ми співаємо сьогодні: «Хресту твоєму покланяємось, Владико, і святеє воскресіння твоє славимо!».

Дорога до воскресіння іде через хрест, і від хреста неможливо утекти. Єднаючись з Христом, хрест стає знаком спасіння – запорукою воскресіння.

Апостол Павло сьогодні у листі до Євреїв пише: «Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося сповідання нашого! Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха» (Євр 4,15).

Через єднання наших страждань зі стражданнями Ісуса Христа маємо запевнення воскресіння. Хто живе і вмирає разом з Ісусом Христом, той воскресне з Ним до життя вічного, Амінь.

+ Діонісій