Нехай буде воля Твоя у всьому: у славі і у хресті
В’їзд в Єрусалим
Христос в’їжджає з великим тріумфом до Єрусалиму. Всі Його вітають і віддають Йому честь. Дехто заздрісно дивиться в Його сторону, як і раніше, коли бачив велику кількість людей біля Нього, Учителя Мудрості, Провідника людей. А ще дехто його супроводжує, називає Його Сином Божим, хоче поєднати царське майбутнє.
Христос приймає все з покорою, не боїться ні слави, ні похвали. В той же час, дивлячись на Єрусалим, бачить місце своїх останніх днів, дивлячись на людей радісних, бачить своїх грізних суддів, які дадуть останній вирок. Господь в цю мить радіє. Не перестає любити людей, не забороняє їм висловити все те, що відчувають у своєму серці.
Наш хід похвали
А ми? Як ми відносимось до людей, які прославляють нас? Як відносимось до тих, які нас величають, а потім зможуть нас осудити?
Віруюча людина сприймає все з Божої руки. Довіряє Богу і нічого собі не привласнює. Віддає Богу все, і визнає що Він є дателем усього. Віруючий не привласнює собі ні славу, ні терпіння. Постійно молиться і в цій молитві стається єдність.
Людина, яка захоплюється славою і забуває при цьому за Бога, залишається на самоті із цією славою. Слава є тимчасовою. Привласнюючи тимчасову славу, втрачає вічну.
У цьому пості маємо навчитися цінувати те, що буде зберігати нас і давати нам незамінну підтримку. Це є єдність з Богом у всьому, і в славі також.
Коли нас хвалять і величають потрібно у серці своєму хвалити Бога і віддавати Йому честь і поклоніння. І коли будемо йти на хресну дорогу нашого життя, сам Бог буде нас підтримувати і розділить наші болі і терпіння.
Мудрість людська так і закликає нас ділитися із радістю і вона побільшиться, а коли поділимось із трудностями, то вони зменшаться
Входімо разом із Ісусом у цей страсний тиждень, щоб засвідчити свою любов до Бога і віру Йому. Входімо із радістю приймаючи з Божої руки все і славу, і приниження. Входімо і скріпляймо єдність із Богом, розділяючи із Ним усе, кажучи в усьому: Хай буде воля твоя, Отче. Амінь.
о.Віталій Тарасенко