Флп 4,4-9;

Ів 12,1-18.

 Ісус Христос всюди поводився просто й скромно. Він не шукав для себе признання й тріумфу, хоч з відповідальністю дбав про славу свого Отця. Коли Христос одного разу прибув у храм, який народ перетворив на «печеру розбійників», Ісус з ревності за пошанування до Господнього дому промовив: «… Дім мій домом молитви назветься для усіх народів…» (Мр 11,17). І виганяв купців та продавців із храму, перекидав столи тих, хто міняли гроші у святині. Святий Іван євангелист навіть написав, що Ісус Христос зробив бич із мотуззя й ним виганяв торгівців (пор. Ів 2,15). Не відомо чи він вживав бича, щоб людей проганяти, чи для овець та волів? Спаситель – всесильний Господь, він проганяв демонів, оздоровляв недужих, воскрешав померлих, а разом з тим: «Він очеретини надламаної не доломить і ґнота тліючого не загасить…» (Мт 12,20), так написав про Христа святий Матей у Євангелії. А Бог завжди залишається добротою та любов’ю!

Син Божий якось прибув у Витанію до однієї сім’ї, де Він воскресив померлого Лазаря, брата Марії та Марти. Ці радо приймали Його, бо дуже любили Ісуса, який заходив до них зі своїми учнями. Усі сіли до вечері. Марія, сестра Лазаря, якого воскресив Ісус, намастила Спасителеві ноги і розтерла своїм волоссям так, що увесь дім наповнився пахощами мира.  Один з учнів Ісусових позаздрив такому вчинкові Марії і сказав, що краще було б продати це миро, а гроші роздати бідним. Але його мова не відповідала дійсності, тому він крав із скарбнички гроші. Це був злодій, який ходив з Ісусом, відповідав за фінанси, які крав, але Господь нічого йому не говорив, хоч добре знав про його злодійство. Ісус натомість не боронив Марії такого благородного вчинку й відізвався, що бідні завжди будуть, а послужити Йому – час обмежений. Спаситель прийняв цю послугу на славу Бога, вказуючи, що Марія випередила це помазання на день Його похорону.  

Син Божий прямував у Єрусалим, а люди, довідавшись про те, раділи, бо бачили у Ньому когось незвичайного, якого сприймали радше як особу, що «визволить Ізраїль». Люди сприймали Ісуса, як земського місію, вождя, який очолить свій народ проти римської колонізації. Христос в’їжджав у Єрусалим дуже скромно, на осляті, що не було якоюсь особливістю. Багато із народу їхали на ослах, завертаючи в Єрусалим, на що ніхто не звертав уваги. Коли ж їхав Ісус, люди спонтанно вийшли, щоб зустріти Його, уважаючи Христа за когось незрівнянного. Публіка вийшла з пальмовим галуззям в руках, аби зустріти Ісуса, що їхав у Єрусалим. Люди клали віття під ноги осляти, а також одежу, бо на осляті їхав Христос. До усього викликували: «… Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! … Осанна на висоті!» (Мр 11,9-10). Ісус в’їжджав в Єрусалим, як цар, лиш не як земський вельможа, що прибув із легіонами війська, але цар неба, скромно їдучи на позиченому осляті, навіть не винайняв коня. Христос в’їжджав без військового супроводу, з ним ішли лиш учні та певні прихильники, тримаючи галуззя в руках. Він – Цар людських сердець, переможець над злом, яке завжди загрожує кожній особі. Він – оборона людини, переможець демонів, які бажають заволодіти кожним людським серцем, щоб встановити своє царювання. Народ був свідомий того, що Ісус воскресив Лазаря, це викликало у людей велике піднесення, через цей факт Божий люд ще більше поважав Христа. Первосвященики та книжники лютилися, їх непокоїли успіхи Спасителя, який картав зовнішнє фарисейське служіння Богові. Багато тих, що видавали себе побожними та знавцями закону, на ділі були далекі від Бога. Служителі святині та вчені провідники народу втрачали авторитет у людей, нічого не могли протиставити скромному служінню Спасителя. Так народ бажав побачити в Ісусі військового чи політичного вождя, але Христа не цікавили політичні розклади, це не Його сфера діяльності, бо Він прийшов спасати людей від демонського володіння. Коли згодом Пилат звернувся до Христа: «Ти цар юдейський?», Ісус відповів: «Царство моє не від світу цього… – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям…» (Ів 18,36). Син Божий без армії та без зброї опановував людські серця. Люди довіряли Йому, тому що Він свої слова підтверджував ділами, борючись проти диявольської брехні. Ісус сказав про себе: «… Я – путь, істина і життя! …» (Ів 14,6). А про тих, хто користується обманом демона, відізвався: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. … бо він брехун і батько брехні» (Ів 8,44). Любімо правду Божу, яка визволяє, бо найхитріший обман накладає кайдани та впроваджує у демонське невільництво.

Хай живе Христос, наш небесний Цар, лікар душ і тіл, правда і життя, дорога, якою бажають іти усі, хто очікує вічного щасливого життя! Пресвята Богородице, рятуй нас та наш народ від беззаконних впливів сатанинських сил! Пречиста Діво Маріє, бережи нас у чистоті та правді християнського життя!

 + Ігор

Митрополит Львівський УГКЦ

21 квітня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів