Кожного року наші церковні календарі поповнюються новими іменами проголошених святих та блаженних. Святіший Отець від імені всієї Вселенської Церкви проголошує імена тих Божих угодників, які за подвиг свого земного життя сподобилися тої ласки бути прославленими у небі.

Подивімось на їхнє життя та ікони. Ми бачимо соньми мучеників, ісповідників, преподобних, юродивих Христа ради, святителів, монахів та монахинь. Вони були і вчені і дуже прості, багаті та вбогі. Ось скільки зірок Господь запалив на Своєму духовному небосхилі. Це ми дивимось на Церкву Небесну, вона є всеоб’ємною і поповнюється виключно вихідцями з Церкви Земної або як ми ще називаємо воюючою. Це ще раз свідчить про те, що такі ж люди як і ми, які живуть коло нас стають святими і поповнюють Небесну Церкву.« Кожен хто визнає Мене перед людьми, того і я визнаю перед Отцем Моїм Небесним». Що тут складного скаже більшість, яка чула ці слова Спасителя і на своє оправдання скаже та ми кожного дня це робимо. Сьогодні Св. Церква від нас вимагає не багато : твердо стояти у вірі. Один духовний наставник проповідуючи про останні речі говорив, що прийде час, коли для досягнення щасливої Вічності достатньо буде людині перебувати в добрій вірі. Цей святець порівнює нас відносно робітників, яких покликали в різний час. Одного о дев’ятій годині, другого в одинадцятій, третього десь коло тринадцятої години, а нас, які стали в самому кінці також не залишив без нагороди. Кожен із наших попередників доклав чимало зусиль, щоб отримати таку велику нагороду, вони і постили, і несли різні молитовні подвиги. Тому як, каже цей святець, що ми уподібнюємось тим, які найменше працювали, але отримали подібну до них нагороду.

Світ сьогодні запитує запитує нас : «Ти християнин? Ти готовий відати своє життя за Христа та Його Церкву?». Читаючи життя святих бачимо, що більшість з них це пережила на власному досвіді. Бачимо як не одному із них пропонували певні дочасні блага взамін на те щоб відректись Христа. Їхня мужність свідчить кожному з нас про велику любов до нашого Спасителя. У своєму щоденному житті ми повинні постійно свідчити, доказувати, що ми не є номінальні християни, але практикуючі, які свідомі свого покликання і завжди готові стати на захист інтересів Церкви та її божественного Засновника. У всьому маємо це показувати : у думках, вчинках, почуттях. Це не є пусті слова – вони є важливі особливо для нас. Вірувати в Господа Бога у своєму серці, але не визнавати Його явно – це означає вірити половиною серця, тобто бути лицеміром.

«Хто більше любить батька чи мати ніж Мене , той Мене недостойний…..» бачимо, що Господь хоче щоби наша з вами любов не тільки поширювалась на рідних чи близьких людей, але щоб ми врешті решт оцінили все те, що Господь для нас зробив, а від так навчились любити Його більше ніж своїх близьких та рідних.

Коли я ще був студентом консерваторії у нас в гостях була сестра із племінниками. Традиційно я запитав свого племінника : «кого ти більше любиш тата чи маму?» На що він зі своєю дитячою простотою відповів : «Бога». На той час я не міг сподіватись на таку відповідь 6 - літнього хлопчика. Без перебільшення скажу, що це було для мене певним шоком, що такий малий хлопчик більше знає і розуміє ніж я, студент ВУЗу. Ось здається простий приклад, як ми священики та батьки повинні вчити наших дітей, щоб вони це також ще і розуміли.

«Хто не бере свого хреста і не йде за мною той Мене недостойний.» Напевно цей щоденний наш подвиг стояти у вірі, наголошується Спасителем як один із важливих моментів у духовному житті. Щоденно поборюючи всі випробовування вони формують нас і роблять загартованими. Тому коли ми будемо відмовлятись від носіння свого хреста, тоді не буде за що нам дати в судний день і нагороди.

Апостол Петро запитує Спасителя, що вони отримають взамін за те що пішли за Ісусом. Господь говорить, : «“Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля»Мт.19.28. Тобто всіх тих, хто не повірив словам Христа їх будуть судити апостоли. Але відповідь на цьому суді будуть давати і ті, що йшли за Христом та не добросовісно відносились до свого покликання.

Ставши учнями та послідовниками Ісуса Христа маємо йти дорогою безустанної боротьби зі своїми пристрастями та по хотями, немочами та недоліками. Сьогодні до кожного з нас, особливо християн є заклик : «Будь святим» за прикладом Того, хто нас покликав до життя. Просімо молитовної підтримки всіх святих, щоб вони випросили для нас сили терпеливо йти за Христом і виконувати Його святу волю. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар. Парафія Святої Параскеви