Свята Церква у ці два дні сьогодні і завтра, прославляє двох святих мучеників, подвиг яких пов'язаний один з одним. Сьогодні вшановуємо пам'ять великомученика Димитрія Солунського, а завтра пам'ять святого Нестора, мученика Солунського З прикладу їх дій можна навчитись наступного, що так наполегливо проводиться в хороших монарших обителях, тобто принципом такого, щоб ніяка духовно-важлива відповідальна справа не здійснювалося ніколи без благословення старців.

Святий великомученик Димитрій,був сином шляхетних і благочестивих батьків, походив з міста Солуні, де батько його був воєводою У той час нечестиві царі встановили жорстоке гоніння на християн. Тож батько Димитрія, таємно вірував у Господа нашого Ісуса Христа і виконував Його заповіді, не насмілювався явно сповідувати пресвяте Його ім'я, боячись страшних загроз язичників Усередині палат своїх в потаємній світлиці він мав дві святі ікони, прикрашені золотом і камінням : на одній з них було зображення Господа нашого Ісуса Христа, а на іншій - Пресвятої Богоматері, перед цими іконами він запалював свічки, кадив кадило. В цій відокремленій храмині він разом з дружиною своєю часто підносив молитви до Істинного Бога, що в вишніх живе, Єдинородного Сина Його і Пренепорочної Владичиці. Ці благочестиві батьки щедро наділяли жебраків милостинею і ніколи не відмовляли нужденним людям. Щасливе сімейне життя батьків св.влмч Димитрія затьмарювалося лише тим, що у них не було дітей, і вони старанно молили Бога, щоб Він дарував їм таку можливість втішатись своїм потомством. Всевишній почув їхні молитви і дарував їм сина, якого назвали Димитрій. Велике було тріумфування батьків, сильно вони поблагословили Господа. Вся Солунь розділяла радість свого воєводи, який влаштував трапезу для всього міста, особливо ж для убогих.

Який прекрасний приклад для наслідування нашим християнським батькам і матерям! В наш згубний, розпусний та грішний час таке виховання з'явилося б самим справжнім лікуванням моральних недугів і бід, які переживає наше суспільство. Правда досить багато є маловіруючих і невіруючих людей, які говорять, що дітей не можна і не треба вчити Христової віри і молитви в дитячому віці чи в юності, так як вони по словам цих людей не здатні зрозуміти і сприйняти ці уроки. Але як вони глибоко помиляються, приклад молитви матері природно лягає на серце дитини, під впливом цього святого прикладу починає жити, рости і розвиватися у неї святе почуття віри і благодатної молитви. Кожна добре вихована батьками людина на схилі свого віку, наближаючись до переходу з цього світу, з умилінням і любов’ю згадує про перші уроки молитви, які були дані їм прикладом своєї благочестивої матері, переживаючи святе почуття дитячої віри і гарячої дитячої молитви, яка є стає немов тим добрим бальзамом на душі, що пригадує дитинство та юність.

Бачимо з Життя Святих з дитинства Димитрій, набирався розуму, напоумлявся словами своїх батьків, так це було для нього важливо, бо завдяки цьому він пізнавав Духом Святим – Істину, правдивого Бога. Справедливо отці церкви кажуть що вже тоді Божа благодать спочивала на ньому. Всією душею вірив він в Господа і з любов’ю та вірою поклонявся святим іконам та з благоговінням цілував їх.

Тоді батьки Димитрія, закликавши священика і деяких відомих їм християн, у потаємному своєму храмі хрестили хлопчика.

Сприйнявши святе хрещення, Димитрій навчався правдивої віри, зростав як роками, так і розумом, піднімався і вище і вище по драбині чеснот - і благодать Божа ще більше просвіщала і остерігала його.

Коли Димитрій досяг повнолітнього віку, батьки його переселилися з цього тимчасового життя, давши своєму синові приклад богоугодного життя і залишивши його спадкоємцем всього маєтку.

Тим часом цар Максиміан, дізнавшись про смерть воєводи Солунського, закликав до себе сина його, святого Димитрія. Помітивши, що він розумний і хоробрий в боях, цар призначив його правителем всієї Солунської області. Та святий не зловживав своїм службовим становищем, не утискав і не переслідував християн, а навпаки маючи можливість своїм прикладом проповідував Добру Новину Спасителя. Звичайно заздрісне око не могло втриматись перед спокусою розповісти про релігійні переконання Димитрія. Згодом від таких в лапках добродіїв Максиміан довідується про віру Димитрія, і про те що він добросовісно не виконує покладених на нього обов’язків. Звичайно що не хотів терпіти у своєму дворі християн Максиміан і за релігійні переконання він ув’язнює Димитрія.

Як у світлій світлиці, а не у темниці сидів Димитрій, хвалячи і прославляючи Бога. Диявол, бажаючи налякати його, прийняв вид скорпіона і хотів вразити святого в ногу, але Димитрій ознаменував себе хресним знаменням,і безбоязно наступив на скорпіона, вимовляючи слова Давида : «На гаспида й василіска наступиш потопчеш лева і дракона»Пс.90.13.

Проводячи таким чином час в темниці, святий удостоївся відвідин ангела Божого, в яскравому світлі постав перед ним небесний посланець з прекрасним райським вінцем і сказав: « Мир тобі, страждалець Христовий, мужайся і кріпися». Святий же відповідав: « Радію про Господа і веселюся про Бога Спасе моєму». Це явище ангела втішило і підбадьорило святого страждальця, ще сильніше бажав він закарбувати свою кров'ю сповідання істинної віри Христової!

В часі свого ув’язнення його відвідує Нестор, який після розмови та молитовної підтримки святого Димитрія відважується на нерівний поєдинок із велетнем Лієм. Перемога не далась так легко Нестору, але він її завдячує Димитрію та його святим молитвам.

Ось великомученик Димитрій Солунський вже в темниці, молиться там, служить, знає, звичайно, що його чекає і чекає цього з радістю Адже ми не раз говорили про те, що коли святі мученики йшли на свою смерть - .. Йшли радісно І для всіх було ясно, що вони вмирали, як переможці, а переможеними були їхні вороги, яким зовсім не того було треба, щоб їх повбивати, а щоб вони відмовилися від віри. Але оскільки їм цього ніколи не вдавалося зробити, то в безсилій люті, виснажили всі зусилля, вони зраджували мучеників смерті. Звичайно, з глибокою вірою і радістю готувався великомученик Димитрій до того, щоб постати у славі до Престолу Господа Слави.

Як Свята Мати Церква називає Димитрія? Вона повчає, що святий святістю та мученицьким подвигом доповнив дорогоцінну діадему соньму святих. Його особистий вклад прикрасив її і зробив її вигляд ще багатшим та приваблюючим.

В чому ж полягала така заслуга великомученика? Непохитна віра, невичерпна присутність Божої благодаті, багатство богоприємних вчинків – ось що домінувало у житті святого. Він на землі сам став як скарб, якого чекало все небо. Просімо сьогодні його святих молитов та мужності у нашому духовному подвизі, щоби його святий приклад заохочував нас для більш ревнішого служіння для добра церкви та народу. Амінь.

Протоієрей Тарас Огар, парафія Святої Параскеви

Вхід/Вихід