Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Пити чашу Христа – служити з любов’ю Богові і ближньому

Сьогоднішнє Євангеліє, яке ми чуємо з уст апостола Марка, показує нам Ісуса Христа, Який наближається до Єрусалиму. Три перші Євангелія, а саме від Матея, Марка і Луки, описують життя Ісуса Христа, Його життєву дорогу, Його навчання, Його діла, всі ті чуда, які Він чинив, все те, що Він зробив довкола одної-єдиної дороги. Ісус Христос начебто ціле своє життя прямує до Єрусалиму. Це місто є немовби підсумком, а радше – кінцевою метою усього Його земного життя, усієї Його земної мандрівки.

І сьогодні Він наче відкриває учням зміст Свого життя, Він каже, куди прямує, прорікаючи: «Син Чоловічий буде виданий в руки язичників і вб’ють Його, але третього дня Він воскресне». Отож, ідучи до Єрусалиму, Христос втретє починає говорити про страсті, смерть і воскресіння у Єрусалимі, до яких Він зближається.

Цікаво однак описує Марко оцю подорож.

Христос іде до Єрусалиму, начебто підносячись, тому що місто знаходилось на висоті і дорога ця була дорогою вгору. За Ним ідуть Його учні, але їхнє розуміння змісту цієї мандрівки є цілком інакше. Ми чуємо, як два апостоли підходять до Христа і так по секрету кажуть Йому: «Знаєш, мабуть у Єрусалимі Ти будеш великим царем. Ми би хотіли бути Твоїми найближчими міністрами. Хочемо якнайкраще влаштувати своє життя біля Тебе. Дай нам, щоби один сидів праворуч Тебе, а другий ліворуч у Твоєму Царстві». Бачимо, що ті учні цілком не розуміють, куди вони йдуть та й з того, що Христос їм щойно сказав, вони нічого не зрозуміли. І тоді Господь починає говорити про чашу, кажучи: «Чи можете пити ту чашу, яку я п’ю?» А що означає це слово?

Чаша є символом людського життя. Якщо це життя є наповнене Богом, то ми читаємо про чашу, яка переливається достатком: повна чаша, повне людське життя, життя щасливе. Якщо ж людина живе без Бога, викидає Його зі своєї чаші, то часом ми чуємо про чашу Божого гніву, про чашу страждання, яку така людина повинна випити аж до кінця. Але Христос говорить про Свою чашу, чашу Свого життя, яку Він до кінця вип’є в Єрусалимі, яку Він подасть своїм учням в переддень Своєї смерті і скаже: «Пийте з неї всі. Це є чаша моєї крові, яка за вас проливається на відпущення гріхів». Чаша, яку Христос хоче подати Своїм учням, є чашою Його власного життя. І той, хто п’є з чаші Христової, починає жити своє земне життя разом з Ним, більше того, перебираючи зміст Христового життя, або як дехто каже, Його долю.

Цікаво, що в обряді Вінчання в нашій Церкві також є обряд спільної чаші, коли двоє подругів випивають спільну чашу і це означає, що вони з того моменту починають жити не двома життями, але одним життям, поділяють одну життєву дорогу, одну долю, спільні радості і спільні негоди. Очевидно, що апостол, який просив Христа бути великим у Його Царстві, хотів цієї чаші. Але Христос йому каже: «А чи можеш ти хрещенням хреститись таким, яким я хрещуся? Отож, перебрати на себе не лише зміст мого життя, але і той спосіб, яким я його живу?» І потім каже: «Син Чоловічий прийшов, щоб послужити і віддати життя Своє як викуп за багатьох». Отож, змістом тієї чаші є не панування чи земне володіння. Змістом життя Христа є послужити кожному з нас. Господь хоче випити життя кожного з нас у тій чаші, взяти його на себе, а відтак його обновити, спасти, наповнити замість смерті вічним життям і таким чином кожному з нас послужити.

Божественна Літургія, на якій ми зібрані, називається Службою Божою, бо тут, сьогодні, в цій хвилині, Христос прийде, щоби з однієї сторони, взяти на себе тягарі нашого життя і нам отже послужити, а з іншої, дати нам бути причасниками Таїнственного Тіла і Крові, Його чаші, яка нам дасть життя вічне.

[…] Сьогодні, в цю неділю, Христос відкриває нам сутність того, що означає бути християнином у сучасному світі, що означає жити отим Хрещенням, яке кожен з нас отримав. І добре знаємо, що сьогодні нелегко бути християнином у світі. Але змістом християнського життя є послужити. Нас Христос посилає у цей світ, щоби з одного боку, ми були причасниками Його чаші, Його крові, Його життя вічного, але з іншого, щоби ми були носіями Його служіння. Бо кожен, хто охрестився, прийняв оцю місію Христову, став учасником Його потрійного життєвого завдання: царя, священика і пророка. Усі ви, що є охрещені, є царським народом, народом священиків і також народом пророків, тому що наше життя ми уже живемо для того, щоби усе, що робимо, робити з любові для Бога і для свого ближнього. І тоді те Хрещення, яке ми отримали від Христа, стане справді нашою особистою життєвою дорогою. Кожен з нас має сказати собі: «Я є християнином не щоб мені служили інші, а щоб іншим послужити і своє життя жити як викуп за багатьох». Тоді ми справді беремо участь у спасительній місії Ісуса Христа, і коли прощаємо грішника або зносимо зневаги когось, ми спасаємо його нашим християнським служінням, забираємо від нього його гріх і відкриваємо можливість спасіння та вічного життя для того, хто, можливо, сьогодні його ще не має.

У наступну неділю ми побачимо Христа, Який урочисто входить в Єрусалим як Цар. Це буде вже Квітна Неділя. Готуймося до свят, до Пасхи Господньої, справді глибоко переосмислюючи те, як ми, як християни, живемо наше життя. Час Великого Посту, який зближається до кінця, є часом, коли ми покликані приступити до Таїнств Сповіді і Святого Причастя, коли Церква особливо закликає нас напитися отої сили вічного життя Христового з Його чаші. Нехай же ж той заклик Христовий, який сьогодні лунає до кожного з нас, буде справді завдатком того, що коли вип’ємо до кінця все те, що Христос нам хоче дати, тоді дійсно сядемо праворуч і ліворуч Нього не у земному царстві, але у Царстві Небесному. І те, про що тільки мріяли Його апостоли, ідучи з Ним до Єрусалиму, стане реальністю у нашому житті. Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві (1.04.2012)