Вже минула половина Великого посту. І сьогодні варто нам поглянути, що приніс нам цей піст, що він дав нам, як ми його ведемо.

В сьогоднішню неділю Церква знову пригадує нам значення посту. Ми чули щойно Євангеліє, в якому Господь ще раз хоче нам вказати і показати, яке значення та яку вартість має піст і молитва в житті людини. Ми чули щойно, як чоловік прийшов найперше до учнів Ісусових – до апостолів, привів до них свого важкохворого - одержимого сина і просив, щоби учні його оздоровили. Але вони не змогли цього зробити. Напевне, цей чоловік вже не до одного лікаря звертався, і ніхто не міг вилікувати його сина. Нарешті звернувся до учнів Ісусових, але і вони також цього не зробили. Тоді він приходить до Самого Ісуса і просить, щоб Він оздоровив його сина. І саме через цю подію Ісус показує, чому людина не отримує Божої благодаті, не отримує зцілення. І в той же час Господь показує, що людина повинна зробити, в якому, насамперед, духовному стані має вона перебувати, щоб Божа благодать зійшла на неї.

Отож, найперше з цієї розповіді ми бачимо, що причиною того, що цей юнак, цей син не отримав зцілення, була слабка віра батька. А, можливо, у нього навіть і взагалі не було віри. І на це вказує Ісус. Коли батько говорить: «Якщо можеш, то зціли мого сина», Христос відповідає: «Якщо можеш? Все можливо тому, хто вірує. А в тебе цієї віри немає». І тоді батько каже: «Вірую, Господи, допоможи моєму невірству.» Після того, коли Христос спонукав, заохотив цього чоловіка до віри, аби він повірив, що Господь може зцілити його сина, що перед ним стоїть не звичайний лікар, але Сам Господь, саме тоді, коли чоловік повірив, Ісус оздоровлює його сина. При цьому Він каже до нечистого, злого духа, щоб він вийшов і не входив більше в нього. І син оздоровився.

Але це - не лише єдина причина того, що учні не могли зцілити хлопця. Далі на самоті вони питають Ісуса: «Чому ми не могли оздоровити його?» І Христос каже: «Цей дух виганяється молитвою і постом.» Ми бачимо, яку велику силу має молитва і піст в житті людини. Коли людина з вірою й довірою звертається до Господа і цю свою молитву підтримує чи посилює постом, тобто жертвою зі своєї сторони, тоді Господь робить чуда в її житті.

Деколи ми, коли мова йде про піст, думаємо, що цей піст Церква немов би наклала на нас. Чи Бог на нас наклав цей піст - як якийсь тягар, що нам треба нести. І взагалі: для чого він нам потрібний? Краще би було взагалі без цього посту. Деколи приходять такі думки в нашому серці, в нашій душі. Десь людина, напевне, не до кінця усвідомлює і розуміє вартість і силу посту. І думає, що через піст, молитву чи милостиню ми робимо якусь прислугу Богові, що ми цим немовби служимо Господеві. Забуваючи про те, що Господь не потребує ні посту, ні молитви, ні милостині.

Він є Бог, Він є досконалий! Йому нічого непотрібно, Він все має! Він навпаки: тим Своїм багатством, Своєю досконалістю, святістю, любов’ю ділиться зі Своїм творінням. Господь створив людину, щоб вона розуміла, що їй потрібно в житті, що їй є корисне, що їй потрібно для її відродження, оздоровлення і спасіння. І саме піст та молитва, щира покаянна, у смиренні і сокрушенні серця, молитва з твердою вірою – це і є ті засоби, через які людина стає на шлях спасіння. Ті "ключі", через які людина отримує благодать зцілення і спасіння. Піст і молитва потрібні людині, потрібні кожному з нас. Не Богові, а потрібні нам! Для чого? Для того, щоб ми, немовби, подружилися з Богом, щоб ми немовби Його "умилостивили".

Щоб Він, бачачи ці наші щирі бажання, нашу жертву в пості і також нашу молитву щиру - розкаянну, подячну і благоговійну - з незламною вірою, бачачи нашу щирість і смиренність і будучи милостивим до нас, зіслав нам Свою благодать. Саме Божа благодать - вона дає зцілення і відновлення, вона зціляє, найперше, душу людини, а також і наше тіло. Ось для чого потрібний нам піст! Нам потрібний: не комусь, але нам, особисто кожному з нас. І, продовжуючи цей піст саме з таким розумінням, з таким значенням, стараймося його проводити, наскільки маємо сили, наскільки маємо можливості. Знайдімо, відведімо час на читання й роздумування над Словом Божим і на молитву. Щоби без жодних і непотрібних вагань і сумнівів, але з непохитною вірою й довірою звертатися до Господа в тих намірах, які ми потребуємо чи наші рідні, близькі, чи взагалі - весь наш народ і наша Батьківщина. І тоді почуємо не тільки слова Спасителя, але також на собі особисто переконаємося, що Господь - через віру, через молитву і піст - робить чуда в нашому житті. Амінь.

Владика Василій (Тучапець), Екзарх Харківський

Вхід/Вихід