( Еф. 5, 9-19)

У минулу Хрестопоклонну неділю ми мали чудову нагоду нашими духовними очима по-особливому поглянути на хрест. І не лише подивитись, а й ушанувати, уклонитись і навіть поцілувати. Ми вшановували знаряддя тортур і страждань нашого Господа і Спасителя, які він витерпів з любові до людства. Це ціна нашого спасіння – визволення від вічної смерті, причиною якої є гріх. Пригадування про любов Христа і Його страждання заради нас додало сили не знеохочуватися, не падати духом у боротьбі з гріхом у часі Великого Посту, а вести її далі.

Сьогоднішня неділя нам пригадує: боротьба, яку ми ведемо, є найперше духовна. Хоч у ній ми і вживаємо видимих середників, таких як: довша молитва, піст – умертвлення, милостиня – добрі діла, однак це лише засоби, якими прагнемо осягнути більшого, того, що всередині людського серця, у прихованих і невидимих закутках нашої душі. Апостол Павло у посланні до ефесян про це каже так: «Нам-бо треба боротись не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6,12). Наша духовна боротьба – це війна проти духів, які були невірні Богу і прагнуть підкорити собі людей через гріх. Вчиняючи його, тобто порушуючи Божу волю, людина віддаляє себе від Бога і втрачає Його синівство, а стає на сторону Божого противника і стає його рабом. Хто чинить гріх – стає невільником гріха. Христос для цього і прийшов, щоб визволити нас від рабства гріха і дати нам силу боротися з ним.

Першим кроком до свободи Божих дітей є пізнання Божої волі. Про це пригадує нам сьогодні апостол Павло в уривку з послання до ефесян, яке ми чули: «Тож уважайте пильно, як маєте поводитись, - не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі. Тому не будьте необачні, а збагніть, що є Господня воля» (Еф. 5,15-17). Кожна людина, якій Господь дав дар життя, покликана пізнати і сповняти Божу волю. «Воля Божа – святість ваша…», - продовжує навчати апостол Павло у першому посланні до Солунян (4, 3).

Святість – це одна з прикмет нашого Творця. Він є Джерелом святості, яку ми покликані здійснити, втілити в життя. Ця святість повинна охоплювати не лише всю людину, а навіть і те, до чого вона дотикається, що перебуває довкола неї. Іншими словами, усе навколишнє середовище мало б відчувати на собі дотик Божої святості. Проте сьогодні з усіх сторін чути стурбовані повідомлення про небувале забруднення, засмічення і руйнування природи. Чи це не є тривожним сигналом того, що людство віддаляється від Джерела святості і, як наслідок, втрачає її? А це відбивається на всьому, що знаходиться довкола нас.

Шукаючи цілісного навернення, важливо пригадати собі і про наше екологічне покликання. Для нас Всевишній створив світ і доручив нам опіку над ним. Чи не забули ми про Божу волю щодо всього створеного? Пам`ятаймо про те, що саме нам, людям, Господь доручив піклування і догляд за створеним світом. Людині Господь визначив дуже відповідальне місце, і якщо не усвідомити цієї відповідальності, – наслідки будуть трагічними не лише для фізичного життя людини, а й для духовного. Бо, не сповняючи Божої волі,  чинимо гріх.

«Екологічні біди сучасності, – зазначив колись блаженної пам’яті Любомир Гузар, – це овочі наших гріхів, тому для їх вирішення слід покаятися і навернутися до Бога». Тому, провадячи боротьбу з гріхом, поборюймо і наші екологічні гріхи. Намагаймося так зорганізувати наш побут, щоб  якомога менше негативно впливати на природу. Важко уявити, якого значного забруднення завдає лише одна неналежно утилізована пальчикова батарейка.

Звичайно,  дбайливе ставлення до природи вимагає додаткових зусиль. Візьмімо за приклад догляд за могилами. Нелегко відмовитись від пластикових квітів, натомість посадити і доглянути живі. Але в цьому і полягає сенс нашої боротьби: поборюючи труднощі, виконувати Божу Волю.

Сьогодні Церква у своїх молитвах про заступництво звертається до преподобного Івана Ліствичника. Цей монах провадив духовну боротьбу у пустині. У кінці свого подвижницького життя описав набутий досвід у книзі «Драбина досконалості» або, як її ще називають, «Сходи до раю». Свою духовну боротьбу святий описує як шлях безперервного і нелегкого поступу по сходинках пізнання Бога і самого себе. У своїй праці він описує людські вади і осмислює можливості їх усунення. Книга поділена на тридцять розділів. Двадцять три розділи книги описують гріхи та способи боротьби з ними, а решта сім – чесноти та способи їх надбання. Сьогодні для нас цей святий подвижник є прикладом невтомності і відваги у боротьбі з гріхом у всіх його проявах.

Час Великого Посту – це час нашої духовної боротьби, метою якої є зростання у святості. Відкриваючи наші серця до Бога, запалившись бажанням виконувати Його волю, перемагаючи наші пристрасті і гріхи, ми зростаємо у святості, наповнюючи себе плодами Святого Духа. Цей духовне зростання неминуче відчують наші ближні, а також і все Боже творіння. Хтось зі святих повчав: «Освяти себе - і тисячі довкола тебе освятяться». Думаю, цей вислів можна розширити: освятивши себе – освятимо все довкола себе. Амінь.

Підготував: о. Володимир Лещишин, екореферент Луцького екзархату