«Вірю, поможи моєму невірству!»

(пор. Мр. 40 зач., 24)

Дорогі брати та сестри! Кожен християнин має бути дуже щасливим від  усвідомлення того, що є вінцем Божого створіння. На сьогодні маємо багато формальних християн. Завдяки своїм батькам, дідусям чи бабусям вони начебто і стали "віруючими", але власним життям засвідчують цілком протилежне. Зовсім не цінуючи того дарунка, що дає їхній Творець і Батько, – бути дітьми Божими.

На жаль, сучасний секулярно-безбожний світ заохочує багатьох відкинути християнські моральні цінності та прожити земне життя, так би мовити, «на повну». Що, власне, і робить багато людей, навіть ті, котрі були хрещені, котрим була дана можливість продовжити діло нашого Творця. Бездумно й занадто захоплюючись цим світом, людина втрачає більше, ніж, як їй здається, здобуває.

Через надмірне захоплення земними речами людина часто-густо всуціль втрачає віру у свого Творця, дозволяючи нечистому духові увійти в неї та запанувати над нею. Така - опанована злим духом істота - вже ніколи не віднайде спокою, диявол завжди буде нашіптувати їй: «Тобі мало! Бери ще більше! Нічого не слухай про споживацьку ментальність! Вони же щось повинні говорити».

Вона стає невільником, рабом, який працює все життя, не знаючи справжньої цілі та мети свого існування. Ця людина втрачає все, не хоче нікого чути, бо знає лише це "своє". Така людина втрачає щось дуже цінне й благословенне і спасенне – правдиву віру у Бога-Творця. Іван Золотоустий говорить: «Посеред усяких обставин, мої дорогі, ми потребуємо віри, бо віра – це мати чеснот, лік на спасіння. Без неї ми не в силі зрозуміти ніякої науки про високі справи. А ті, що не мають віри, подібні до людей, що хотіли б переплисти море без корабля» (св. Іван Золотоустий, Гомілія 33).

Сьогоднішнє Святе Євангеліє говорить про те, що Господь звільнив людину від злого духа, наголошуючи, що «…все можливо тому, хто вірує» (пор. Мр. 40 зач., 23). Брак віри в Бога на сьогодні перетворює багатьох людей на примітивних споживачів, котрі бездумно нищать те, що Він створив для нас та всіх прийдешніх поколінь. «Вірою ми знаємо, що світ створений словом Божим, так що видиме з невидимого постало… Без віри неможливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають» (Євр. 11, 3,6).

Такий егоїзм багатьох дозволяє злому духові запанувати над людиною, руйнувати та нищити її та її ближніх. Диявол на сьогодні має досить велику силу й вплив у цьому світі. І  дають їх саме люди, котрі у своєму ближньому перестали бачити образ і подобу Божу. Ті, котрі у Богом створеному світі бачать лише матерію, якою можна скористатися з власними цілями. Іван Золотоустий навчає: «Диявол – наш невблаганний ворог. Він веде з нами непримиренну боротьбу. Ми не клопочемося стільки про наше спасіння, скільки він – про нашу загибель… Диявол багато нам обіцяє, але не для того, щоб нам дати, а щоб від нас узяти» (св. Іван Золотоустий, Гомілія 13).

Такі люди конче забули, що є покликані до важливих справ – продовжити діло Творця, берегти й розвивати Ним створений світ. Людина мусить тут усвідомити: лише будучи з Богом, вона може стати щасливою, лише Господь може наповнити її життя справжнім сенсом і змістом. Тим, який допоможе їй не шкодити собі,  своєму ближньому та довкіллю. Як важливо людині побачити Бога в Його творінні, а найперше - у  ближньому, що носить Його образ та подобу, а також у всьому прекрасному, що нас оточує.

 Сам Господь є тим Лікарем, що допомагає звільнитися нам від пут диявола. Тому, ми, як християни, мусимо - у смиренні й подячному благоговінні - запросити Його у своє життя! І навіть якщо нам дещо бракує відваги та віри, скажімо ті слова, які промовив батько зі сьогоднішнього Євангелія: «Вірю, Господи, поможи моєму невірству!» (пор. Мр. 40 зач., 24).

Сьогодні справжній християнин не може бути всуціль байдужим до того, що відбувається навколо нього, не може німо споглядати гріх, який бачить. Господь очікує від нього реакції - як від дбайливої та вдячної дитини Божої, котра розуміє, який безцінний дар від Нього вона посідає. Не можемо бути глухими щодо тих проблем, які сьогодні переживає  наш спільний дім – Земля.  «Всевишній створив світ для людини і доручив їй опіку над ним. Це означає, що ми повинні мудро господарювати, шануючи той порядок, який Він встановив», - повчає Блаженніший Любомир (Гузар).

Дорогі у Христі! Коли ми відчуваємо, що вже знесилилися супершвидким ритмом земного життя і через це збайдужіли до всього, що нас оточує, мусимо розуміти: така поведінка та ставлення є від диявола. І сьогоднішнє Євангеліє дає нам відповідь, як від усього цього нам звільнитися – «…молитвою та постом» (пор. Мр. 40 зач., 29).

Свята чотиридесятниця Великого посту є чудовою нагодою для кожного із нас зміцнити власну віру, побачити в нашому житті Бога. Того, Котрий звільняє від пут диявола та допомагає побачити себе та Ним створений світ очима люблячої та вдячної дитини Божої. Амінь.

Підготував: о.Микола Пришляк, екоркферент Львівської архієпархії.