Звершуючи своє великопосне служіння, Церква закликає Божий народ до екологічного навернення. Причиною та стимулом до цього навернення стає об’явлення справжньої Ікони Божого створіння, яка стосується як єства людини, так і безпосередньо її життєдіяльності. Адже саме людина, згідно з Божим проектом, поставлена головою Божого створіння. Через неї природа може висловити благодарення та хвалу своєму Творцеві та бути Ним приведеною до гармонії та досконалості. "Ми знайшли того, про кого говорив Мойсей та пророки". Неділя Православ’я випромінює радість з віднайденого Скарбу, який дає надію та спроможність змінити все наше життя та оточуючу дійсність.

В літургійному богослужінні Другої неділі Великого посту силою віри ми покликані досвідчити таїнственне внутрішнє оздоровлення нашого паралізованого буття. Приклад цього знаходимо в особі монаха з Афону Григорія Палами, пам’ять якого звершується Церквою в Другій неділі Великого посту. Своїм особистим життям він засвідчив, що людина, яка співпрацює з Божою благодаттю, преображається не лише на душі, але й на тілі. А тому, прийнявши чудодійне оздоровлення принципів нашого єства, ми повинні продовжувати розвиватись в дусі неустанної молитви та Божих Заповідей. Неділею розслабленого Господь відновлює природні риси людини, робить її життєспроможною, здатною Його наслідувати. Ісус об’являється в домі, як Господь, повний влади, який голосить Слово, щоб творити. І ось Слово стає дійсністю. Стеля розкривається, зникають всі перепони і з’являється справжній господар Едемського саду у його природній формі та мисленні. Ніщо не може перешкодити Божому плану спасіння Його створіння. Подоланий егоїзм, а тому різні люди починають жити єдиним життям в єдиному Божому домі. Зло втратило свою силу, бо вже немає місця для автономного життя в якому кожен дбає виключно про себе, будучи безвідповідальним та байдужим до страждаючого, умираючого. Людина отримує можливість в дієвий спосіб оздоровити Боже створіння, дозволити йому успішно розвиватися та осягнути довершення. Ісус бачить перед собою цю новизну. Подібно, як Адам, побачивши перед собою свою невісту, сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла" (Бут 2, 23), так само Господь впізнає в цих чотирьох чоловіках, які несуть свого ближнього, свій образ. Дослівно, "побачивши їхню віру", каже до розслабленого: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи" (Мк 2, 5).

Саме таке велике значення для загибаючого створіння має присутність та діяльність праведного. Цю велику потребу виявляє молільник, взиваючи до Бога: "Спаси мене, Господи, бо не стало праведного, бо змаліли істини між синами людськими" (Пс 11, 20). Сьогодні усе створіння взиває до Творця, очікуючи Праведного в подобі відповідальних та вірних управителів. Тільки в присутності останніх створіння стає спроможним відчути захищеність та впевненість в завтрашньому дні. Тож будьмо цими правдивими дбайливими управителями створіння, ставлячись до нього з Божою мудрістю, любов’ю та милосердям!

 

о. Володимир Лось, Бюро УГКЦ з питань екології