Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Дорогі брати та сестри у Христі, сьогодні ми згадуємо подію входу Господнього в Єрусалим. Ця подія стала початком хресних мук та страждання Ісуса. Господь відкривається народу, як довгоочікуваний Месія Ізраїлю, Той, про Кого проповідували Пророки. Те, що Він в’їжджає в місто на ослику, взято із пророцтв Захарії: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах. 9:9).

Нам важко усвідомити, що все це означало для ізраїльського народу. Старозавітний Божий народ жив очікуванням Месії – помазаного Богом Царя, Котрий розпочне месіанську еру миру та розквіту, в якій сили зла, котрі так пригнічують бідних людей, будуть вщент знищені.

Реальність Юдеї І століття була досить тяжкою: люди жили під владою римлян, котрі ущемляли всі їхні права. Більшість людей жили в бідності й на межі голоду. А тих, хто вирішив боротися проти тиранії Риму, очікували муки, страждання та хресна смерть.

Проте люди пам’ятали, як Бог завжди приходив на допомогу Своєму народу. Вони пам’ятали Гедеона, Варака, Самсона, Давида, пам’ятали повстання проти поган, котрі очолили Макавейські брати. Тоді юдеї знищили тисячі ворогів, бо Бог був на їхній стороні.

Люди досить ретельно вивчали стародавні пророцтва про Того, Хто мав прийти, і розуміли, що час вже прийшов і Месія має з’явитися. І тоді все зміниться: час болю та страждання залишиться в минулому, всі їхні вороги буду зметені з лиця землі, а Ізраїль прославиться за свою вірність Єдиному Богу.

Народ із нетерпінням очікував Спасителя. Коли ж люди побачили Ісуса, Котрий був відомий їм своїми чудами, і, Котрий в’їжджав в Єрусалим на осляті, як про це пророкували пророки, вони раділи та ликували: «Осанна! Благословен, хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті!» (Мр. 11:9-10).

Їхня радість була надзвичайно великою. Це було, ніби проголошення перемоги після довготривалої війни, як яскравий світанок після довгої ночі. Адже іде Месія. Вже від тепер буде все по-іншому.

Є єдиний, Хто не розділяє цього ликування та радості людей, – є Сам Господь Ісус. Навпаки, Він плаче: «І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав, кажучи: «Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима! Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди; вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені – за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин» (Лк. 19:41-44).

Так, Він – Месія, про Котрого пророкували Пророки. Так, Він – довгоочікуваний Спаситель. І мине тільки пару днів, коли цей натовп, котрий так недавно ще кричав: «Осанна», буде кричати: «Розіпни Його!». Чому? Та тому, що Він не дав натовпу того, чого всі так прагнули.

Натовп хоче, щоби Він створив земне царство та володарював ним, як інші правителі, силою та мечем. А Він приніс зовсім інше, Вічне Царство, куди входять тільки добровільно, з вірою та любов’ю. Натовп хоче, щоби Він знищив всіх їхніх, таких ненависних ворогів, – а Він прийшов, щоби дати всім – євреям та поганам, прощення гріхів та вічне життя. Натовп очікує, щоби Він дав їм земні блага, а Він прийшов, щоби дати небесні. Люди бажають, щоби Він спростив все їхнє важке життя, а Він прийшов, щоби спасти людей від їхніх гріхів.

Тому й не дивно, що цей натовп волає: «Не Його, а Варраву».

 Мине якийсь час, коли люди вирішать повстати проти римлян – і тут пророцтво Господнє сповниться у всій своїй повноті. Спочатку заколотники отримають декілька перемог, але згодом, страшна осада та штурм Єрусалиму не залишить каменя на каменю від цього міста.

Люди не побачили, не усвідомили та не зрозуміли, що Ісус приведе їх до миру та любові. І всі вони загинули.

На трагічне нерозуміння людей того часу можна було б подивитися крізь пальці, якщо б воно не повторювалося в кожному поколінні. Крик: «Не Його, а Варраву!», – не раз звучав впродовж історії людського роду, звучить, на жаль, він і зараз. Люди готові поклонятися сильним, бездушним, невдячним людям, котрі їдуть не на віслюках, а на бойових машинах, вимахуючи смертоносною зброєю, котрі «прийдуть і за декілька годин приведуть все в порядок» так, що вже нікому не потрібно буде переживати за своє життя. Знову Господь стає не тим Месією, на Котрого так всі очікували.

Дорогі у Христі, сьогоднішнє свято – це ще одна можливість задуматися над своїм життям, над своїм майбутнім, над долею своїх дітей. Це можливість покаятися, змінити свій шлях та розпочати боротьбу із гріхом. Це можливість припасти до істинного Царя та істинного Месії, Ісуса Христа, Смиренного, Тихого, Люблячого та Справедливого. Припасти до Того, Хто спасе нас. Найперше, від власних гріхів. Амінь.

Джерело: Церква св. Миколая, с. Гвізд 

о. Микола  20/04/2019