Коли Господь наш Ісус Христос на Тайній Вечері розмовляв зі Своїми учнями, то попередив їх в кінці цієї бесіди словами «у світі страждатимете»,Ів.16.33 Він закінчив цю бесіду словами «але бадьоріться, бо Я переміг світ». Ів.16.33  І як би продовжуючи мову свого божественного Вчителя, один з тих, хто чули Його слова на Тайній Вечері, Апостол і Євангеліст Іван Богослов у своєму посланні написав «оце перемога, яка перемогла світ: віра наша.» І Ів.5.4

І ось вся наша Церква, в перший недільний день Великого Посту, святкує Торжество Православ'я, святкує свою перемогу, перемогу віри над всіма помилками, над усіма утисками й гоніннями, яких так багато відчувала вона на своєму світлому, але і скорботному шляху.

З самого початку на молоду Христову Церкву обрушилися зі своєю ворожнечею і злістю фарисеї, і хоча вони самостійної влади не мали, але принесли Церкві чимало труднощів і скорбот. Слідом за ними обрушилася на Церкву зі своїми жахливими кривавими масовими гоніннями вже могутня римська влада, причому останні гонителі напружували всі свої сили до того, щоб зовсім знищити християнство, але зазнали повну невдачу, оскільки язичницький світ, в кінці кінців, після цих гонінь схилився до підніжжя християнського хреста.

Сьогодні Христова Церква святкує перемогу віри, яку від апостолів безперервно зберігаємо і до кінця світу буде збережено Святою Церквою.

Святі апостоли закликають твердо і непохитно завжди перебувати в правовір'ї і незмінній відданості Христовій Церкві. Сьогодні є досить актуальні апостольські слова: пильнуйте, стійте у вірі, мужайтеся, утверджуйтеся – вони накладають на нас великий обов'язок завжди непорушно зберігати православну віру, удосконалюватися в істинному благочесті і у християнських чеснотах, щоб досягти вічного блаженного життя в небесних оселях.

Посилаючи апостолів на проповідь Євангелія і заповідаючи їм хрестити віруючих « і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа»;Мт.28.19, Ісус Христос сказав: «Хто увірує й охреститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» Мк.16.16. Без віри людина ходить у темряві невідання, не знає призначення свого життя, блукає по роздоріжжі язичництва і нечестя, без віри неможливо догодити Богові

Віра є нам найнеобхідніша за все у світі, вона є більш важлива за знання, мистецтво, різні земні та дочасні блага, якими би вони  корисними і потрібними не здавалися для нас.

Згадаймо, які подвиги здійснювали перші християни, сповідуючи свою віру. Вони охоче йшли на муки і смерть, щоб через віру в Ісуса Христа отримати вічне життя. Згадаймо подвиги апостолів у євангельській проповіді, які несли світло істинної віри всім які гинуть у темряві невідання і оману. Згадаймо праці отців і вчителів Церкви, наступників апостолів. Згадаймо доблесних подвижників, що зберігали віру в пустелях, горах, печерах, ущелинах і проваллях земних. Згадаймо святих преподобних мужів і жінок, які невпинно в продовження всього життя своєю працею, нестатками, постами боролися з похотями плоті, цілком приносячи себе в жертву Христу. Згадаймо сонми доблесних подвижників, які дуже піклувалися про збереження чистоти і непорушності віри Христової на території нашої батьківщини. Ми прославляємо дивне різноманіття святих, тих, які близькі нам по крові, життя яких переплелося з подіями нашої історії, подвижників, які є славою нашої землі, багатим, прекрасним плодом сіяння Христового. У нескінченному терпінні про Господа, у величі свого смирення, в прояві самовідданої любові до Бога і до ближніх, в незламному терпінні святі подвижники явили нам образ святості, образ Спасителя нашого Ісуса Христа.

Згадаймо наших предків. Розсіяні по всій землі, незважаючи на жорстокі гоніння, на позбавлення і труднощі, вони зберегли істинну віру, благоговійну чистоту і повноту богослужіння. Ми сьогодні можемо тішитись і благоговіти перед їх стійкістю і мужністю, схилятися перед їх подвигом. Вони протягом століть встояли у вірі, чистоті сповідання, в справді євангельській духовності і зберегли нам дорогоцінний, повчальний і спасительний церковний переказ.

Згадаймо сьогодні і тих мучеників за віру, які в минулому столітті, в страшні роки гонінь на Церкву, вмирали болісною смертю в тюрмах і таборах, але не відреклися від віри своїх батьків, тому що вміли жертовно любити, тому що зберігали в душі слова Спасителя: «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.» Мт.5.11-12.

Будемо ж і ми зберігати цей найбільший священний скарб, який дістався нам як дорогоцінний спадок від батьків і прабатьків, - православну віру, як запоруку нашого спасіння; будемо більш за все дбати про збереження її в чистоті, твердо і непохитно завжди в ній перебуваючи, будемо уникати маловір'я і забобонів, мужньо долати спокуси й зваби лжевірувань, будемо ревно виконувати заповіти і статути Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Наша Церква твердо і непохитно містить і зберігає всі догмати віри і благочестя, в точності виконує все те, що прийнято, встановлено і затверджено Святою Соборною і Апостольською Церквою, і відкидає все те, що відкинуто нею. Свята церква закликає своїх вірних до єдності віри твердо триматися законного священного проводу Церкви і коритися йому в усьому, що стосується спасіння душі, по слову писання.

Свята Церква нині наставляє своїх вірних усередині  благоговійно вдаватися до святих Христових Таїнств, намагатися виконувати всі заповіді і статути Церкви, старанно молитися Богу, дотримуватися церковних свят, всі пости і все те, що виражено християнськими законами; з молитвою здійснювати кожну справу. Церква нині закликає своїх вірних відкрито й безбоязно сповідувати свою віру, коли це необхідно, перед усіма, у всякому місці і повсякчас. При зустрічі з невіруючими або людьми які помиляються християнин повинен вважати своїм обов'язком відстояти сповідування їм істини і ні в якому разі ні словом, ні ділом не зраджувати своєму правому переконанню, всім своїм життям підтверджувати високе звання православного християнина.

Торжество перемоги Православ'я – полягає в зберіганні істинності віри, у прагненні жити по правді Божій і у виконанні заповідей

Послухайте всі як говорить отець Софроній : «Ніхто не повинен би називати себе православним християнином, тому що бути православним, в повному розумінні цього слова, це означає знати Бога Таким, Який Він є, і поклонятися Йому духом і істиною достойно Його святості».

Митрополит Антоній Сурожський про сьогоднішній день говорить так : «Православ'я є знання Бога - не про Нього, а Його Самого, глибоке, особисте знання, і трепетне, побожне поклоніння перед Ним. І тому ми можемо воістину радіти, що, незважаючи на всі перешкоди, які кожен з нас і всі ми в сукупності ставимо перед Богом, Він відкривається нам, Він підкорює нас, Він виливає в нас Своє світло, Своє життя, знання і пізнання про Себе , і валить нас долу - не в приниженні, о ні! - А у свідомості Його величі, святості, невимовної краси, які нас спонукують поклонитися Йому всією любов'ю, всім трепетом, всім подивом і захопленням нашої душі».

Наша Вселенська Церква тримає у себе в руках компас – христову науку, вчення та православну віру. Корабель пливе по компасу і за допомогою інших приладів біля штурвалу, назви яких моряки знають краще за нас, а також вони орієнтуються по зірках. Тому наша Церква завжди йде добрим курсом, тим який вказує Господь.

Так от, і потрібно нам перевіряти свою віру, а якщо, дійсно, ми відчуваємо по совісті, що все багате і весь прекрасний зміст нашої віри нами приймається з благоговінням, як святиня, як з неба принесене вчення про істину, то тоді, дійсно, православ'я і його перемога  буде і нашим святом і торжеством. Амінь.

 Протоієрей Тарас Огар