Реколекції – особливий стан спокою для мене
З того часу, як я зрозуміла повноцінність свого життя з Богом, мені захотілось якось глибше пізнати Його обітниці і плани щодо мене. Намагалась знайти якусь відповідь у добрих релігійних книжках, що звичайно наштовхували мене на певну думку, але не до кінця. Читаючи, я занурювалась у світ, що описувався на сторінках книги, але окрім цього, мені хотілося слухати і почути! Що я маю тут на увазі?
Мабуть кожна людина має неабияку потребу бувати на самоті з собою, бажаючи зберегти себе у спокої та тиші. І тут не завжди говориться про втечу від своїх думок чи цілковитого уникнення власного «я». Можна перебувати у тиші і шляхом поєднання своїх думок з волею і думками Бога! Така злука зав’язується, найперше, коли беремо участь у молитві, приймаючи Його запрошення у світ добра. Такий простір можна віднайти на реколекціях, які я мала щастя віднайти.
Колись мені невідомо було про такі духовні оновлення свого «я», на превеликий жаль. Не знала, що можна в такому спокої провести свій час собі на благо, а Господу на радість! Знаєте, зараз же ж мені важко уявити своє життя без цих святкових наук Слова Божого!
Останні реколекції, на яких я мала нагоду і бажання побувати проходили у січні 2011р. і тривали три дні. Щоразу підготовка до них відбувається у дуже особливий спосіб для мене, так як я свідома того, що відправляюсь в подорож духовним світом, що я мандруватиму новими стежками з Богом. Мене завжди переповнюють приємні переживання про прийдешню «поїздку». І цього разу я раділа, згадуючи, що знову ступлю на велике подвір’я монастиря св. Альфонса (ЧНІ), зайду в кімнатки, де ми проживаємо під час реколекцій, пройдусь світлим коридором до маленької неймовірно – красивої каплички, в якій ми відбуваємо утрені та молебні. І звичайно ж знову побачу ще одну особливу капличку, яка нам відведена для самих наук, дуже просторну і затишну. В ній ми сідаємо один навпроти одного для кращої «співпраці». В дуже дружній, вже родинній теплій атмосфері, ми збираємось ввечері на кухні за горнятком чаю, розмовляючи на довільні теми світу, людини, свого єднання з Богом, запрошуючи отців та братів до співрозмови.
Цього разу наші реколекції проходили з чудовим світлим настроєм і бажанням пізнати Бога ще краще! Нашим «провідником» під час наук був о. Михайло Чижович (ЧНІ), який приїхав задля нас із Тернополя, бажаючи поділитись з нами великою радістю своєї любові до Господа, закликаючи нас до спільної молитви!
«Божа присутність у житті християнина» - ось так звучала тема наших наук. За мету отець обрав для нас Євангельську історію про Марту та Марію ( Лк.10, 38 – 42), яка запрошувала нас роздумати над тим, яке місце в нашому житті займає Господь: перше, чи можливо більш віддалене? До кого ми більше схожі, чий образ носимо – Марти чи Марії? Чим ми більше занепокоєні: клопотами земними, що є мінливими, чи своїм духовним життям, яке веде до вічності? Начебто цілком очевидна відповідь передбачається, але її можуть розцінювати дві групи людей: релігійні і побожні. Таку цікаву класифікацію запропонував нам розглянути о. Михайло. Релігійні особи вірять у існування Бога, час від часу звертаючись до молитви. Натомість, коли приходять труднощі, вони опустивши руки питають себе: чому так сталось? Побожні не лише вірять у Господа, вони бажають Його краще пізнати: як можна з Ним спілкуватись? Випробування у труднощах для побожних означає роздуми над «перевагами» у цих труднощах, що можуть вони принести для духовного життя.
Мені ця класифікація допомогла у роздумах над питанням «присутність Бога у житті..», оскільки подала чіткішу картину у тому, як людина може сприймати і дозволяти Богу жити у кожному її дні. І тут знову на підмогу прийшли слова о. Михайла: «слід дбати про добро душі, приділяти багато часу на власне освячення». Ми можемо знайти Бога у кожному нашому подиху, бажанні і думці, звертаючись до частої молитви, без зайвих слів, зате з повнотою серця. І тоді самі не зчуємось, як просвітління зійде на нас. Одразу радість підноситься, спокій і тиша осідає у нашому нутрі.
З такими роздумами я перебувала на цих реколекціях, розважаючи також над своїм призначенням і як я його втілюю у своє життя, чи воно миле Богу і чи я поглиблюю свої наміри новою думкою про Небо.
Щовечора молячись на вервиці, я намагалась згадати кожного, хто потребує моєї молитви, згадати тих, хто віддає свої молитви за мене. Гарно було складати подячне слово за ласки, які Господь подарував мені, просячи плекати їх у житті своєму.
У п’ятницю ввечері наша «реколекційна спільнота» зібралась за круглим столом під проводом о. Романа, який запросив нас до спільної молитви на вервиці у різних наміреннях. Мене переповнювало таке відчуття, що я знаходжусь у світі ангелів і чую у кожній складеній нами молитві їхній милий спів, так бо було спокійно і радісно. Жодне слово мене не обтяжувало і не квапило. Я з радістю молилась за нещасних дітей сиріт, абортованих дітей і їхніх матерів, за щасливу вагітність кожної жінки, яка бажає подарувати світу нове життя, за те, щоб у наших сім’ях не було пияків, за навернення і просвітлення заблукавших у вірі. Також ми молились у наміреннях Святішого Отця Бенедикта XVI, Блаженішого Любомира, наших владик Ігоря та Венедикта, отців студитів та отців редемптористів, без яких нам важко би було осягнути усю радістю життя з Богом! Такий молитовний дух, що супроводжував мене впродовж реколекцій, допоміг глибше проникнути у світ Божої ласки та милосердя, зрозуміти і довіритись Господнім обітницям і безнастанно вірити у велику силу молитви.
Роздумуючи під час духовних наук над тим, чи потребую я допомоги від Бога і як часто я з Ним зустрічаюсь, зараз я пригадала слова апостола Павла: «Що маєш чого б ти не одержав…?» І справді, не було ж жодної хвилини, коли б Господь мене не почув. Так, могла я не вчути заклику, але Він зі мною повсякчас. І все що могло мене стривожити – Господь заспокоїв, давши мені Пресвяту Богородицю, як тиху пристань під час буревіїв.
І я щаслива сказати: «одного я просила у Господа і того буду шукати, щоб жити мені в домі Господнім усі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і відвідувати храм Його» Пс.56, 5. Зараз радісно усміхаюсь, розуміючи, що Господь присутній у моєму житті там, де місце найперше для Нього – у моєму серці!
Дякую Господу, що з ласки Його і веління відвідала я реколекції ці чудові, отримавши від о. Михайла такі гарні духовні науки про присутність Бога у житті християнин.