1. Перш ніж любити інших, необхідно навчитися поважати самих себе. Хто не поважає себе, не може любити.

2. Не можемо плутати любов з почуттями чи емоціями. Правдива любов – це плід дисципліни та особистого тренування.

3. Не можна змішувати любов з власністю. Горе тому, хто хоче оволодіти іншим Божим сотворінням.

4. Любов – це вияв зрілості. Вона з’являється після того, як людина пройшла довгий шлях особистого розвитку.

5. Не можна плутати любов із залежністю від іншої людини, з потребою підтримки, з страхом одинокості, з комфортом чи фізичною приємністю.
Любов – це здатність бути, існувати незалежно, це – трансцендентність [нефізичність, нетілесність].

6. Любов, за визначенням, є вертикальним, а не горизонтальним, зв’язком. Її переживають тільки ті, кому вдалося вирватися з горизонтального плану грошей, влади, тілесної жадоби, успіху та користі.

7. Поверхнева людина ніколи не буде в змозі любити.

8. Той, хто не відчув духовних страждань, не знає любові.

9. Любов є прекрасною. Вона є подібною до квітки: якщо їй не дати води – вона засохне.

10. Всі говорять про любов, багато хто думає, що любить. В дійсності лічені особи люблять і про це мало хто знає.

Любов – це покора, а не гордість.

Любов – це духовна приємність.

Любов – це здатність страждати, але не мазохізм.

Любов – це вміння говорити «Ні».

Любов – це вміння робити вибір.

Любов – це збереження особистого достоїнства.

Любов – це бажання добра іншій особі.

Любов – це не егоїзм.