Просинаючись кожного ранку ми завжди думаємо про все що завгодно, тільки не про Того, хто подарував нам цей новий день. Ми не замислюємось над тим, як важливо взагалі говорити слово «дякую». І не має значення, кому ми будемо його говорити: чи мамі,чи батькові чи подрузі, чи коханій людині, а чи просто перехожому якого ви запитали про щось.
Гаразд, забуваємо казати дякую своїм ближнім, але ж чому ми забуваємо сказати це чудове слово нашому Творцеві, адже Він подарував нам день, Він дозволив нам відкрити очі і побачити сонячні промінчики, які пробиваються крізь шибку нашого вікна, він подарував нам ще один день, в якому ми зможемо почути спів пташок, чудову мелодію яку десь наспівує бродячий музикант, він подарував нам ще один день, в якому наше серце повинно битися ще сильніше, в якому ми повинні виховувати добро, співчуття, а найголовніше терпіння.
Творець щоденно дарує нам силу, щоб ми змогли ходити по цій землі, прекрасній землі, де все так чудово сконструйовано, де все наче в якомусь механізмі працює синхронно без зупинок. А ще нам щодня з небес дарують щастя, проте не кожен це розуміє,не кожен може відрізнити це щастя через свої щоденні клопоти, які ми ставимо на перше місце, а свого Доброго Пастиря «відсуваємо» на другий план.
Так, саме так, ми настільки думаємо про себе, про те, щоб у нас все було гаразд, а натомість забуваємо про своїх друзів, забуваємо запитати як у них справи, але запитати непросто так для цікавості, а справді відчути як та чи інша людина зараз себе почуває. Забуваємо сказати добре слово перехожим, кинути монетку біднякові, який стоїть з простягнутою рукою, зателефонувати мамі чи батькові, а не чекати поки вони перші зателефонують і запитають як у нас справи. Навідати стареньку бабусю чи дідуся і подарувати їм частинку своєї радості, якої так не вистачає їм на схилі літ.
Ніхто навіть не замислюється, мабуть, над тим як людина яка тебе любить чекає взаємної відповіді. Зараз так багато людей кажуть, що якщо я кому потрібна то нехай і запитують як у мене справи, нехай мені телефонують перші, а я тим часом посиджу в стороні і поспостерігаю. Але просиджуючи так, осторонь свого життя, ми гаємо дорогоцінний час, навіть не здогадуючись про це. Звичайно пізніше ми про це подумаємо, будемо пориватись щоб щось змінити, але буде надто пізно. Тому почнімо змінювати себе і так потрохи змінимо світ, тому що надто вже багато в ньому жорстокості і неправди!
Вчімося дякувати за все, щоб це не було і любити своїх ближніх такими, якими вони є, допоможімо тим, хто потребує цієї допомоги, подаруймо радість і щастя тим, хто знаходиться у смутку. Зробімо світ кращим![video: 100x100]