СВЯЩЕННИК І ДОЩ
 Вже більше тижня безперервно пекло сонце. Була страшенна засуха. Весь врожай на полях, в городах почав сохнути. Люди в розпуці не знали, що мають робити.
  Священик на проповіді в неділю сказав:
 — Це, видно, кара Господня за ваші гріхи. Врятувати нас може тільки молитва до Господа за прощення гріхів і прохання, щоби зіслав на наші поля дощ. Розійдіться тепер по домах, моліться щиро, дотримуйтесь увесь тиждень посту і вірте, що Господь вислухає вас. На другу неділю приходьте до церкви, і спільно відправимо Службу Божу в намірі дощу.
  Усі вірні послухали пораду свого душпастиря, розійшлися по домівках, постили і молились увесь тиждень, а в неділю прийшли до церкви, як було сказано. Коли священик побачив їх у церкві, з обуренням вигукнув:
 — Вертайтеся додому! Для недовірків не буду правити Служби Божої.
— Але ж панотче! Ми прийшли з повною вірою, що Бог вислухав наші молитви, — сказали прихожани.
— З вірою? — обурився священик. — А де ж ваші парасолі? Чому не взяли їх зі собою? То така ваша віра!
 
 
 
ВІСЛЮК
 Один молодий жид, який вивчав Тору, прийшов до свого вчителя і сказав, що, на його думку, він достатньо освоїв Тору, щоби стати вже равином.
 — А чого ти досягнув? — запитав учитель.
 — Я так загартував своє тіло, що можу спати на землі, їсти траву, згідний, щоби мене бичували три рази на день.
— Глянь на того малого осла, — відповів вчитель, — і зауваж, що він також спить на землі, їсть траву і його б'ють не менше трьох разів на день. Так що на ьогоднішній день тебе можна вважати за осла, але аж ніяк не за равина.
 
 
АЙСБЕРГ
 Китаєць і жид обідають разом. Раптом жид встає і без усякого попередження б'є китайця в обличчя так сильно, що той падає. Китаєць встає, тримаючись рукою за обличчя, і питає:
— За що? Чому ти це зробив?
 У відповідь чує:
 — За Перл Харбор! Така відповідь дуже здивувала китайця.
 — Перл Харбор? Але ж я не маю нічого спільного з Перл Харбор. Це ж японці, а не китайці розбомбили ту базу.
 На це жид:
 — Китайці, тайванці, японці — для мене все одно.
  Вони продовжують обідати, але через кілька хвилин встає китаєць і б'є жида так сильно по щоці, що той аж підстрибнув.
— За що? — питає жид.
 — За «Титанік», — чує відповідь.
 — За «Титанік»? Чому? Я ж не мав нічого спільного з «Титаніком»!
 На що китаєць каже:
 — Гольдберг, Файнберг, Айзберг — для мене все одно.