Сьогодні я б хотів поговорити про таке явище, як лідерство. Нині популярними стали усілякі школи, тренінги, засідання лідерів. Серед них є ліпші, є менш успішні. Кожен керується своїми пріоритетами, цінностями, методами. Негадано для мене став куратором брат Микола з Івано-Франківська. Сам він є достатньо високий спеціаліст у галузі нафтової сфери, але робота з людьми, певною мірою навіть управління ними – це дещо інше. Куратор – це лідер. Бодай у перспективі він може стати ним. У випадку мого брата це буде не так легко, бо вікова різниця сягає менше десяти років. Микола одразу звернувся до мене з декотрими рекомендаціями щодо кураторства. Минулі вихідні я працював над цим питанням. Нічого не буває випадкового у житті – черговий раз переконався я. Так і ці дні мені на очі трапилися різноманітні речі, котрі спонукали дещо глибше підійти до питання лідерства у сьогоденні.

           Нікого не здивує та й це не є секретом, що людина почасту керується земними пріоритетами. Зрештою, саме така поведінка плекає у собі гріх. Є дуже влучні слова: “Гріх сам по собі не існує, зате є грішна людина”. Тобто, для усього потрібне певне середовище. Як не прикро, але воно таки є.

Люди неабияк люблять столи з наїдками, особливо у святковий час. Всупереч цьому Церква вважає це першим гріхом – обжерливість.

Догоджати самому собі, а як молодь виражається: “отримувати вічний кайф”, людина намагається усіляко, часто поверхнєво дивлячись на життя, що є другим гріхом – розпуста.

Багатьох турбує питання можливости вижити в умовах сучасної економічної нестабільности. Це змушує людину зосереджуватися на моменті самозбереження, матеріальних благах, грошах. Але саме це є третім гріхом – сріблолюбством.

Надмірна турбота кимось чи чимось свідчить про недовіру ні до кого. Але ж людина не всесильна, тому дещо “валиться з рук”, що породжує відчай і сум – четвертий гріх.

Як часто нас ображають – поводять себе не так, як би ми того прагнули. Це створює дискомфорт нашого життя, котрий виражаємо через образи, лють, злопам’ятливість, що є нічим іншим, як п’ятим гріхом – гнів.

Непоодиноко у певних, особливо напружених ситуаціях, лікар, адвокат, кредитор кажуть: “Не втрачайте надії”. Легко сказати. Але не так легко зробити. Одиниці долають бар’єр виснаження, але більшість таки відчуває втому душі. Нудьга – шостий гріх.

Виключно з власної вигоди для себе ми беремося догоджати оточенню, щоби зайвий раз отримати похвалу, подяку, визнання. Тож сьомим гріхом маємо – марнославство.

Коли нам тяжко переступити через себе, а нам таки часто тяжко це робити, то ми зловживаємо виключно всим, постійно безглуздо виправдовуючи себе. Це є матір’ю всих гріхів – гордість.

Всі ці 8 гріхів цілком реально можуть спіткати кожного лідера, котрий регулярно має працювати над викоріненням подібного явища. Головне, що альтернатива завше є.

Попри загальний швидкий прогрес розвитку суспільства, можемо зустріти декотрі племена, котрі живуть застарілими мірками світогляду. Зокрема, хочу торкнутися питання тотемів. Певне плем’я має свого тотема: орла, ведмедя, тигра. Через певний відлік часу влаштовують полювання на тотем і вже тоді все плем’я з’їдає гуртом здобич.В такий спосіб відбувається єднання. Для багатьох одразу може в уяві постати у християнській практиці образ чаші для причастя, через котру єднаються брати і сестри за вірою. Але важливим є саме значення слова  “тотем” – його рід. Для християнина вираженням приналежности до Його роду є не розчаруванням чи то бунтарством, а згуртованість через причастя.

Голос лідера має співпадати із голосом Євангеліє – послідовність та чесність у кожній дії, кожному слові, кожній думці. Лідер не робить когось жертвою, а сам жертовно діє. Самотужки людина мало на що здатна, тому влучно сказав апостол Павло: “Благодать Божа творить у мені добро”. Не варто розцінювати ці слова за якесь чудо спонтанного характеру. Перш за все багато залежить від свідомости самої людини. Я пригадую за альтернативу наслідування у цьому святого Падре Піо, котрий сам мав за неабияке бажання зблизитися із Богом, а навзаєм саме Божа благодать діяла у ньому. Піо став безсмертним лідером для багатьох християн.

Насамкінець хочу пригадати слова із Херувимської: “… відкладімо нині всякі житейські піклування”. Лідером здатен бути той, хто так і чинить.

Дай Бог!