Німий крик

Мамо, ти чуєш, мамо

Я вже живу від нині

Мамо вже б'ється серце

В мені, у новій людині.

Чуєш... як кров пульсує

В такт із твоєю, мамо

Разом із твоїм серцем

Моє стукотить так само

Мамо я хочу жити

Рвуся до світла сонця

Я чую, як сходить жито

Я чую земля розквітла.

Мамо, ти чуєш!  Мамо!

Я хочу на тебе дивитись

Я так поспішаю, мамо

Для тебе на світ з'явитись

Мамо! Я хочу дивитися в очі

Я хочу тебе любити.

Невже я багато хочу?!

Мамо я хочу жити

Я хочу  в життя прийти.

І раптом! Та що це ? Мамо!

Невже це ти?

За що ти вбиваєш, мамо?

Мамо, та зачекай

В мене ще сил нема

Мамо пусти у рай!

Мамо, матусю, ма...

Здригнеться земля уся

І камінь застигне з муки

Ти ж будеш у пеклі  - той,

В кого в дитячій крові руки

І злине в небесну даль

І сонцю не дасть світити

Оте стоголосе: "Ма..."

Якому не дали жити.

Взято з журналу "Джерело життя".