Святі Отці про мету людиниНавіть деякі погани мали вироблене поняття щодо мети людини. Одні вважали, що її метою є знання ; інші - практична діяльність; а ще інші - повне використання життя і тіла в своє задоволення. А віддані почуттям люди заявляли , що розкіш є метою життя людини. А для нас ціль, задля якої ми все робимо й до якої прямуємо, - це щасливе життя у вічності. А його осягнемо тоді, коли Бог керуватиме нами. І досі розумна людина ще не придумала нічого кращого над цей погляд

(св. Василій Великий, Гомілія на пс.48)

Не зважай на тіло, не шукай всіма можливими способами добра для нього! Не зітхай за хдоров'ям, красою, розкошами, довгим віком! Не бажай грошей, слави і влади! І все що служить тобі в дочасному житті, не ціни так високо, щоб дбаючи про все це, ти не занедбав майбутнього життя

(св. Василій Великий, Уважай на себе)

Уважай на себе. себто на свою душу! Її прикрашуй, про неї дбай, щоб усунути з неї всякий бруд, який чіпляється її через гріх... Не прив'язуйся до смертного, наче б до вічного, бо воно минається. Дбай про душу, бо вона безмертна! 

(св. Василій Великий, Уважай на себе)

Як тих, що не знають міста, беремо за руку й водимо довкруги, так і і я, наче провідник, хочу вас завести до укритих чудес цього великого міста - видимого світу. В цьому місті знаходиться наша прадавня батьківщина, звідки людиновбивця, диявол, підступно нас прогнав, продавши людину в неволю. Тут ти побачиш перше створення людини, а опісля смерть що прийшла на нас. Її зродив гріх, первенець диявола, що є джерелом зла. Ти пізнаєш також себе самого, що ти походиш із землі, але ти - діло рук Божих

(св. Василій Великий, Про створення небесних світил).

Щодо сили ти слабший від нерозумних тварин, та все-таки ти назначений їхнім царем. І хоч ти маєш фізичну будову, але за допомогою розуму ти можеш знестися аж до неба. Якщо ми це зрозуміємо, то навчимося пізнавати себе й Бога. Ми величатимемо Творця, служитимемо Господеві, славитимемо отця, любитимемо нашого Кормителя і віддаватимемо честь нашому Добродієві. Ми безнастанно вшановуватимемо Давця теперішнього й майбутнього життя. Він потверджує обітниці не лише багатствами, що їх вже нам дав але також наші сподівання скріпляє теперішніми добродійствами. Справді, коли проминаючі речі такі величні, то якими будуть вічні ? 

(cв. Василій Великий, Про створення небесних світил).

Чи ж не принесе тобі найбільшої радості те, що ти зліплений руками самого Бога, Який все упорядкував; що ти, створений на подобу свого Творця, можеш дійти до ангельської слави своїм добрим життям? Ти маєш розумну душу, якою пізнаєш Бога, роздумуванням заглядаєш у природу речей, зриваєш найсолодший плід мудрості. Всі земні тварини, свійські і дикі, - ті, що живуть у воді, і ті, що витають у повітрі, - всі вони тобі служать, всі вони - твої піддані

(св. Василій Великий, Уважай на себе).

Ми прийшли до буття, хоч нас не було. Ми створені на подобу Творця. Маємо дух і розум, що становлять нашу природу, і через них пізнаємо Бога. Якщо пильно роздумуємо про красу створіння, тоді з неї, наче з письма, пізнаємо велику Його дбайливість і премудрість. Ми можемо відрізнити добро від зла; сама природа нас навчила вибирати те, що корисне, а відкидати шкідливе 

(св. Василій Великий, Про подяку)

Для того, хто тужить за життям там, у горі, перебування у тілі болючіше від усякої кари й тюрми

(св. Василій Великий, Гомілія на честь мучениці Юліти).

 Якщо тіло неможе жити без дихання, так душа не може існувати без пізнання Творця. Незнання Бога - це смерть для душі

(св Василій Великий, Напоумлення до св.Хрищення).

Керманич веде човен до пристані ... Лучник стріляє з лука у ціль. І коваль, і тесля у своєму ремеслі має перед собою якусь мету. Невже ми гірші від тих ремісників, хоч цілком спроможні пізнати свої завдання? Якже це виглядало б, коли ремісники мали б перед собою мету своєї праці, а людське життя не мало б такої мети, про яку треба пам'ятати кожному згідно з нею все робити й говорити, коли ви не хочети уподібнитися до німих тварин? 

(св.Василій Великий, До юнаків)

Бог нас створив і привів до буття, щоб нас зробити учасникамми вічних благ і дарувати небесне царство, а не на те, щоб кинути нас у геєну й передати вогневі... Пекло приготоване не для нас, а для диявола і його слуг. А царство для нас приготоване ще від створеня світу. Тож не зробім себе недостойними входу у світлицю

(св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).

Теперішнє життя - це подорож. І навіть не подорож, бо Христос назвав його "вузькою дорогою, що веде у життя" (Мт. 7:14). Отож, найкраща й найперша наука - знати, що ми подорожні в цьому житті... Це корінь і основа великої чесноти. Хто тут подорожній, - там буде громадаянином. Хто тут подорожній, той не буде прив'язуватись до земих благ, не буде дбати ні про житло, ні про багаство, ні про їжу, але як ті, що перебувають на чужині, роблять все можливе, щоб повернутися до батьківщини... Так і той, хто плекає любов до майбутніх благ, не знеохотиться земними нещасливими обставинами і не загордіє щасливими, але проходитиме повз все, як подорожній

(св. Золотоустий Гомілія на Пс.119)

Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців",о.Юліан Катрій, ЧСВВ