Я вважаю, що це цілком справедливе, щоб із семи днів один був присвячений нашому спільному Богові.
(св.Іван Золотоустий, Гомілія на Ів.1:1).
Тиждень має сім днів. Тими сімома днями Бог поділився з нами так, що собі не взяв більше, а нам дав менше, і навіть не поділив їх порівно – не взяв собі три і не дав нам три, але нам відділив шість днів, а для себе залишив один. А ти і вцей день хочеш стриматися від життєвих справ, а поводишся з цим днем, як святокрадці, крадучи й використовуючи його на життєві клопоти тоді, коли він освячений і призначений на слухання духовних наук.
(св.Іван Золотоустий, проповідь на Богоявління).
Коли ти приходиш до церкви один або два рази на рік, то скажи мені, чого необхідного можемо навчити тебе про душу, тіло, бесмерття, царство небесне, про кари, пекло, Божу довготерпеливість, прощення, про жаль за гріхи, хрищення, відпущення гріхів, створіння небесні й земні, про людську природу, ангелів, хитрість бісів, затії диявола, про поведінку, догмати, правдиву віру й викривлені єресі?
(cв. Іван Золотоустий, Проповідь на Богоявління).
Ми весь час проводимо у пустих і марних розмовах, і сходимося на те на світанку, ранком, опівдні й вечером, навіть не призначаємо на те осібні місця, а божественні догмати, слухаючи раз або два рази в тижні, вважаємо за обтяжливі і їх залишаємо. А чому ? То, що належно не підготовляємо свою душу, і взагалі нищимо в ній бажання та ревність до таких справ. З тієї причини немає в нас змагання до духовної поживи.
(св.Іван Золотоустий, Гомілія 18, на Ів. 1:35-37).
Багато людей святкує празники і знає їхні назви, але не знає причини, задля яких вони установлені.
(св.Іван Золотоустий, Проповідь на Богоявління).
Обов’язок святкувати неділю, тому що він є цероквним законом, не зобов’язує тоді, коли його виконання з великою трудністю чи невигодою. Хто наражався б на недугу, не зобов’язаний йти до церкви. На цій же засаді дозволено в неділю варити страву, робити в хаті порядки, купляти те, що потрібне до життя на той день. Але в третій Божій заповіді є і щось, від чого ніяка трудність і жодна влада не може звільнити, бо третя Божа заповідь є і в Новому Завіті Божою заповіддю, тобто накладає непорушний обов’язок, який безогдяно всіх зобов’язує.
(митр. Андрей Шептицький, Про святкування неділі).
Щоб по християнському виконати третю Заповідь, народ мусить розуміти, чим є жертва, Євхаристія та участь у ній. Коли він буде це розуміти, то зрозуміє і те, що тратить і яку шкоду наносить, коли не може бути в церкві.
(митр. Андрей Шептицький, про святкування неділі).
Недільний відпочинок для робітників має також превелике значення у вихованні дітей. Робітникові, особливо такому, що працює на великих заводах, неділя пригадує обов’язки й радості родинного життя, виховання дітей і потіху, яку приносять батькам добре виховані діти.
(митр.Андрей Шептицький, Про святкування неділі).
До виховної сили Церкви належить і те, що в неділю і свята всі сходяться до храму. Як діти однієї родини сходяться в домі батька. Багаті і вбогі, вчені і прості, старі й молоді черз мудрий провід Церкви зближаються. Церква всім пригадує їхні взаємні обов’язки всім голоситьзакон любові. Приступаючи разом до Пресвятої Євхаристії, християни вчаться вважати себе за братів та пам’ятати, що не той достойний, хто має дорожчий одяг, а той, хто достойніший в очах Всевишнього Бога.
(митр. Андрей Шептицький, Про святкування неділі).
Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців",о.Юліан Катрій, ЧСВВ