Святі Отці про спокусиМоряка випробовує й досвідчає море, змагуна поле змагань, великодушну людину нещасття, а християнина спокуса

(св. Василій Великий, Гомілія під час голоду й посухи, 5).

На різних місцях ворог розтавив таємні сіті, щоб уловити тебе мов пташку

(св. Василій Великий, Уважай на себе).

Диявол - це темрява, але він перемінюється і з'являється як ангел світла. Винахідник зла, сатана, зло показує добрим, гірке солодким, темне світлим, погане гарним; смерть представляє життям, і таким чином зводить світ та мучить його

(св.Теодор Студит, Короткі науки, 47).

Скажи мені, що лютіше від нечистої похоті, яка, наче скажений собака, безнастанно кидається на нас. Кожного дня нас непокоїть і вимагає безустанно чуйної душі

(св. Іван Золотоустий, Про Воскресіння мертвих).

Не будемо сумувати й падати духом, коли нападають на нас спокуси. Коли художник золотих речей знає, скільки часу треба тримати золото в печі та коли його звідти вийняти, не залишаючи його задовго у вогні, щоб воно не зіпсувалося і не перегоріло, - тим більше знає це Господь Бог. І коли Він бачить, що ми стали чистішими, то звільняє нас від спокус, щоб через великі випробування ми не спіткнулися і не впали

(св. Іван Золотоустий , Про розлабленого).

Як по снігу стежать за звіриною, так під час спокус сатана слідкує за монахом. Справжній монах пізнається у спокусах

(св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).

Як жолудь - пожива свиней, так лихі думки живлять злі пожадання

(св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).

Ми самі запалюємо вогонь, а злий дух роздмухує полум'я

(св.Григорій Богослов, Думки, писані віршами).

Усе наше життя - це вугілля під ногами, і то гаряче вугілля. Ми завжди ходимо стежками, вкритими сітями

(св.Григорій Богослов, Поради монахам).

Монах приходить до авви Пастора і каже : "Багато думок лізе мені в голову і я в небезпеці від них". Старий монах вивів його надвір і каже:" Розшир свої груди і злови вітер". А той: "Я цього не можу зробити". Тоді авва каже:"Коли ти цього не можеш зробити, то не можеш також не дозволити, щоб думки не входили до твого серця, але зате ти можеш чинити їм опір" 

(Вислови Отців пустині).

Авва Антоній сказав: Хто перебуває на самоті і збергіає спокій, той уникнув перешкод: слухання, говорення, бачення. Але з одним завжи мусить боротися - це власне серце

(Вислови Отців пустині).

Ніхто не може ввійти до небесного царства, не зазнавши спокус. Заберіть зі світу спокуси, і ніхто не спасеться

(св. Антоній Великий, Вислови Отців пустині).

Одного разу побачив я всі тенета, які диявол розтавив на землі і, стогнучи, закричав: "Хто зможе їх уникнути ?" І почув я голос, що говорив: "Покора, покора, покора"

(св. Антоній Великий, Вислови Отців пустині).

Якщо б не було спокус, то ніхто не міг би спастися

(Євгарій Понтійський, Добротолюб'я 1).

Під час спокус послуговуйся коротенькою, але сильною молитвою

(Євгарій Понтійський, Про молитву).


Скорочення:

А.Б. – Аскетична Бесіда

КПр. – Коротші Правила

МПр. – Моральні Правила

ШПр. – Ширші правила

Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о.Юліан Катрій, ЧСВВ