Немає святішої, величавішої та важливішої дії, ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик приступає до жертовника, тоді його чин перевищує у важливості і святості  всі діяння людей, найважливіші історичні події. Різниця тільки в тому, що ті історичні події є голосні і прилюдно знані, а наслідки Служби Божої такі таємні і такі далекосяжні, що ніхто з живих про них не знає

(митр.Андрей Шептицький, До священиків про відправу Служби Божої).

Найголовніша основа християнського життя – це Пресвята Євхаристія. Не можна інакше проповідувати, як прикладом власного життя. Спосіб, як священик робить поклін перед святими Тайнами, як перед ними молиться,  зосередженість, яка проявляється на його обличчі, в його тілі під час Служби Божої, - все те є проповіддю, що повинна вчити людей, як треба величати Христа, укритого у святій Тайні… Виголошена проповідь – це тільки додаток до проповіді, якою є життя

(митр.Андрей Шептицький, До свщеників про відправу Служби Божої).

Між вами є і такі, що за гріх не вважають опустити в неділю або свято Службу Божу, хоч Господь Бог виразно у законі Своїм наказав святий день святкувати. А Церква, пояснюючи Божий закон, наказує християнам у неділі і свята бути на Службі Божій та побожно вислухати духовну науку. Опустити таку Службу Божу – це не виконати великий обов’язок щодо Господа Бога

(митр.Андрей Шептицький, Про покаяння 1901).

Скорочення:

А.Б. – Аскетична Бесіда

КПр. – Коротші Правила

МПр. – Моральні Правила

ШПр. – Ширші правила

Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о. Юліан Катрій, ЧСВВ