Віра – це непохитне приймання за правду того, чого Бог навчає через встановлені ним органи… Без віри ніхто не буде оглядати Бога. Віра є те, через що досягаємо спасіння
(св. Василій Великий, Про віру).
Не треба вагатися і сумніватися в тому, що сказав Господь, а, навпаки: бути впевненим, що кожне Боже слово правдиве й можливе, хоч би і природа тому противилася. Бо в тому полягає боротьба віри
(св. Василій Великий, МПр. 8:1).
Що є знаменом християнина? Віра, що діє через любов. А що є знаменом віри? Певне й сильне переконання у правдивості Божих слів, яке б не порушила ніяка гадка, введена природною конечністю, чи прикрита плащиком побожності. А знаменом віруючого є: бути утвердженим у тім переконанні силою Божих слів, і не відважитися що-небудь відкинути ані додати
(св. Василій Великий, МПр. 80:22).
Як ми одержали від Господа, так ми охрещені. Як ми охрещені, так віримо. Як ми віримо, так славимо, не відділяючи Святого Духа від Отця і Сина, ані не ставлячи Його перед Отцем, ані не кажучи, що Дух іде перед Сином, як твердять богохульні язики
(св. Василій Великий, Лист 251).
Все довір’я покладай, перш за все, на всемогутню руку Всевишнього Царя, що як тільки покажеться, відразу примушує противників до втечі
(св. Василій Великий, А.Б. 1).
Ані совісне саме в собі життя без світла віри в Бога не приносить користі, ані праве визнавання віри без підтверджуючих її добрих діл не зможе поручити нас Господеві
(св. Василій Великий, Лист 295).
У вірі треба бути не хитким, а непохитним, і також не дати позбавити себе тих дібр, які є в Господа
(св. Василій Великий, МПр. 39:1).
Віра – це мати всього доброго
(св. Єфрем Сирійський, Науки про чернечий подвиг).
Посеред усяких обставин, мої дорогі, ми потребуємо віри, бо віра – це мати чеснот, лік на спасіння. Без неї ми не в силі зрозуміти ніякої науки про високі справи. А ті, що не мають віри, подібні до людей, що хотіли б переплисти море без корабля
(св. Іван Золотоустий, Гомілія 33, на Ів. 4:21-28 ).
Всюди нам потрібна віра. Віра – мати всіх благ, лік на спасіння. Без неї не можна нічого собі засвоїти з високих догматів
(св. Іван Золотоустий, Гомілія 33, на Ів. 4:21-22 ).
Віра – це щит, а щит перший приймає ворожі удари і зберігає в цілості зброю… Віра – це щит, що охороняє тих, які вірять, не досліджуючи. Воюють у нас помисли, - висуньмо наперед віру. Бунтуються в нас погані бажання, - закличмо на допомогу віру. І в трудних обставинах, і в нещасті будемо шукати потіхи у вірі
(св. Іван Золотоустий, Гомілія 24, на Ефес. 6:14-17 ).
«Віра без діл мертва» (Яків 2:26), і діла без віри мертві
(св. Іван Золотоустий, Гомілія 2, на Бут. 1:1 ).
Правдива віра є та, яка вчить, як ти маєш догодити Богові, бо сказано, що «без віри не можна подобатися Богові» (Євр. 11:6). Чи людина матиме охоту служити Богові, коли не буде вірити, що Він за це її нагородить? Чи буде дівчина зберігати дівицтво, або юнак жити в невинності, якщо не вірить, що чистота вінчається нев’янучим вінком? Віра – це око, що просвітлює всяку совість, і дає людині розуміння
(св. Кирило Єрусалимський, Повчання 5 ).
Віра родить добру думку, а добра думка – ріка води живої. Хто її знайшов, той наповниться її водами. Без оливи не буде горіти світильник, а без віри ніхто не знаходить доброї думки
(св. Єфрем Сирійський, Наслідування приповідок).
Хто не знає своєї віри, той лише називається християнином. Бо християнин – це людина, що своїм розумом визнає за правду все те, що Христос об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то перша і найважливіша річ для християнина: знати свою віру… Та цього не досить. Він мусить щиро полюбити й жити так, як вона наказує. Бо мертвою є віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри
(митр. Андрей Шептицький, Правдива віра, 1900).
Нема вищого й кращого ідеалу для християнина, як віддати життя за віру. Смерть за віру – це участь у Христовій жертві
(митр. Андрей Шептицький, Духовенству і вірним, 1932).
Людині, яка з патріотизму закликає відступати від правдивої віри батьків, мушу сказати, як апостол Павло, що має ревність, але нерозумну, що, проповідуючи відступство від віри, тяжко грішить, стягає на себе кару церковної клятви, а нашій Церкві і нашому народові завдає тяжкі рани і шкодить справі, якій хотів би служити
(митр. Андрей Шептицький, Пропаганда відступства, 1942).
Стережіться гріха проти святої віри, тримайтеся св. Церкви. Як зрада своєї батьківщини, так і зрада св. Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає руку допомоги, є мерзенним злочином. Пам’ятайте, що Бог дав вам ту велику ласку належати до святої вселенської Христової Церкви. Любіть її і будьте їй вірні
(митр. Андрей Шептицький, Митрополичий ординаріят, 1939).
Є люди, для яких релігія є неначе урядовим одностроєм, якого вживають лише кілька разів у рік при патріотичних торжествах. Інші, щиріші для Бога, надягають мундир християнства кожної неділі, але потім складають його до скрині, а вбирають інший одяг на цілий тиждень. Треба сказати, що дуже важко зрозуміти таких людей
(митр. Андрей Шептицький, У справі порозуміння, 1941).
Скорочення:
А.Б. – Аскетична Бесіда
КПр. – Коротші Правила
МПр. – Моральні Правила
ШПр. – Ширші правила
Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о.Юліан Катрій, ЧСВВ