Книга псалмів має все, що необхідне для всіх. Вона віщує майбутні події, пригадує історію, накреслює закони для життя; підказує, що треба робити, і взагалі - це спільна скарбниця доброї науки; дбайлива знахідка того, що відповідне для кожного. Вона цілком виліковує давні рани душі і тіла, а свіжим ранам дає скоре загоєння, помагає недужим, зберігає здорових.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Псалом розпогоджує душу. Він дає досконалий мир, що заспокоює дикі й бурхливі думки. Він злагіднює гнів душі, а що невгамоване – очищує.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Псалом родить приязнь і об’єднує роз’єднаних. Він поєднує тих, що ворогують. Чи можливо, щоб хтось усе ще вважав за ворога того, з ким засилав ту саму молитву до Бога? Так, отже, псалмодія, що творить хоровий спів, є не лише вузлом єдності і лучить людей у гармонійну цілість хору, але також спричинює найбільше добродійство з усіх – любов.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Псалом - це місце захорони від дияволів; засіб, що приносить допомогу ангелів; зброя проти страху серед ночі; відпочинок від праці серед дня; захист для дітей; окраса тих, що у зрілому віці; потіха для літніх і найкраща окраса для жінок. Він залюднює пустині, увільнює місце торгівлі від гріхів.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Псалом - це основний виклад для початківців, вдосконалення для тих, що роблять поступ у чеснотах; тверда підпора для досконалих; він - голос Церкви. Він розвеселяє святкові дні. Він родить жаль, що подобається Богові; бо псалом витискає сльози навіть з кам’яного серця. Псалом - це заняття ангелів, небесна установа, духовне кадило.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Чого ти не можеш навчитися від псалмів? Чи не можеш навчитися величі відваги? Досконалої справедливості? Шляхетства самоконтролю? Досконалої розсудливості? Способу покути? Міри терпеливості? І які ще інші блага можна б тут згадати? В них - досконале богослов’я, сповіщення Христового приходу в тілі, погроза суду, надія на воскресіння, страх кари, обіцянка слави, відкриття таємниць. Різні дорогоцінності, немов у великій державній скарбниці, заховані у книзі Псалмів.
(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. І).
Хай псалом безнастанно буде на твоїх устах. Призване Боже ім’я проганяє бісів, освячує псалмоспівця. Псалом - спокій душі, він нагороджує миром.
(св. Єфрем Сирійський, Про псалом).
Псалом - посередник дружби, єднання роз’єднаних, примирення ворогуючих. Псалом - прикликання ангельської допомоги, зброя проти нічного страху, заспокоєння після денних трудів.
(св. Єфрем Сирійський, Про псалом).
Псалом - діло ангелів, небесне життя, духовне кадило. Псалом - просвічення душ, освячення тіл. Де псалом зі скрухою серця, там Бог з ангелами.
(св. Єфрем Сирійський, Про псалом).
Найгостріший меч на диявола - псалом в устах монаха.
(св. Єфрем Сирійський, Поради для монахів).
Псалтир був книгою, з якої протягом довгих століть цілі покоління монахів і священиків вчилися богослов’я, аскетики, провідництва, - книжкою, що її кожний кандидат до духовного стану мусів знати напам’ять, і яка протягом довгих століть була єдиним молитвословом християн. Псалтир був і ще досі є офіційним молитвословом Церкви, що його Сам Спаситель поручив вірним, не тільки тим, що з тієї книжки молилися кожної днини, так як усі побожні юдеї, але й тим, що на Тайній Вечері з апостолами відспівав шість псалмів, а врешті й тим, що на хресті голосно проказав перший стих 21-го псалма, а потиху, правдоподібно, решту. Тому-то правильно треба сказати, що Христос, вмираючи на хресті, лишив нам і ту пам’ятку, той Молитвослов, обагрений власною Кров’ю.
(митр. Андрей Шептицький, Визнання вселенської віри).
За Божою благодаттю ми зібралися тут в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. А маємо всі - і ви, і я - ту саму мету: святість життя. Ви виявляєте бажання навчитись доріг спасіння, а я маю обов’язок проповідувати слово Боже, пам’ятати вдень і вночі слова Апостола (Діян. 20:31): «Я три роки, ніч і день, не переставав кожного з вас із сльозами наводити на розум».
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Пора відповідна, місце таке спокійне, ми вільні від усього, що могло б перешкоджати. Молімося за себе взаємно, щоб я зумів роздати міру збіжжя співробітникам, а ви, щоб Боже слово прийнявши, були як добра земля - принесли повні й багаті плоди праведності.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Заклинаю вас любити Господа нашого Ісуса Христа, Який приніс себе в жертві за наші гріхи; почнімо, врешті, дбати про наші душі, плачмо над марністю минулого життя, провадьмо боротьбу за майбутнє на хвалу Бога, Його Христа і Святого Духа, Якому поклоняємося.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Як моїм обов’язком є проповідувати і «горе мені, якщо б я не проповідував» (1 Кор. 9:16), так і перед вами рівний труд і небезпека, якщо будете недбалі й неуважні або не будете жити згідно з поданою вам наукою з належною ревністю і невсипущістю.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Молімося, щоб я бездоганно голосив слово Боже та щоб воно й вам користь принесло... Зважаймо добре на все, що говориться і ревно стараймося ввести в життя Божі науки, бо не знаємо ні дня ні години, в яку Господь прийде.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Тому я, бо мені довірена служба слова, маю бути завжди готовий працювати над душами, всім разом голосити думки і кожному зокрема ставити питання про все, що стосується щирої віри й правди, на якій опирається життя згідно з Євангелієм Господа Ісуса Христа... А ваш обов’язок - не занедбувати нічого та намагатись з усього користати.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Поза наукою спільних зібрань ви повинні особливо запитувати про те, що треба, та в кожну вільну хвилину набувати корисні знання. Тим-то, коли Бог дав нам зібратися тут і маємо такий спокій від усякого заколоту, не займаймося вже нічим іншим.
(св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил)
Коли хочеш говорити про Бога або чути про Нього, звільнися від свого тіла, звільнися від своїх тілесних почуттів, покинь землю, море, піднесися понад повітря, лиши на боці сторіччя, забудь про постійний біг часу та земні оздоби, піднесися над простори етеру, продрись поміж зорі - чуда-дива, оглядай їхню красу, їхню велич, їхню користь, яку вони приносять всьому світові, ввійди в їхню гармонію, в їхній блиск, положення, рух... Отак, перейшовши все це у своєму дусі, знесися понад небо і там своєю думкою роздумуй над тією красою, яку ти там побачив.
(св. Василій Великий, Про віру)
Скорочення:
А.Б. – Аскетична Бесіда
КПр. – Коротші Правила
МПр. – Моральні Правила
ШПр. – Ширші правила
Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о. Юліан Катрій, ЧСВВ