Найважливіша справа, про яку християнин повинен найбільше дбати - це скинути з себе ті природні схильності до злого, що заплямлюють душу (св. Василій Великий, Аскетичні Бесіди 5).
Якщо хочеш здобути Боже царство, стань євангельським насильником, піддай шию під ярмо Христової служби, прив'яжи ланцюг того ярма до шиї, нехай тисне плечі; зроби його легким працею чесноти, в постах, неспанні, безсонні, послусі, мовчанні, псалмоспівах, молитвах, праці рук, терпеливо зносячи всякі прикрості від диявола і людей (св. Василій Великий, Аскетичні Бесіди 2).
Взяти свій хрест значить: бути готовим на смерть за Ісуса Христа, умертвляти тіло і всі пристрасті, зносити всякі небезпеки за Ім'я Христове і не мати ніякого прив'язання до дочасного життя (св. Василій Великий, Моральні Правила, Ширші Правила 6).
Чи треба відректися від усього перед початком монашого життя по Божій волі? - Господь наш Ісус Христос після численних наук і прикладів так каже до всіх: «Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за мною» (Мт. 16:24), і знову: «Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем» (Лк. 14:33). Думаємо, що те слово стосується багатьох речей, яких треба нам відректися. Бо передусім відрікаємося диявола і пристрастей тіла, стаємо чужими всякій пристрасті тіла, зв'язкам крові й товариствам людей і всякому звичаєві, що противиться повному виконанню Євангелія спасіння. І що найбільше потрібно, - самі себе відрікаємося; скидаємо з себе стару людину з її ділами (Кол. 3:9), яку розтлівають звабливі пристрасті (Ефес. 4:22)... Одним словом, кому для Христа світ розп'ятий, а він світові, яким способом може ще такий бути учнем світових старань... (св. Василій Великий, Моральні Правила, Ширші Правила 8).
Зноси, друже, прикрощі життя, як добрий воїн і борися згідно з приписом, щоб ти здобув вінок. Будь свідомий того, що кожний, хто бореться, в усьому панує над собою (св.Василій Великий, Гомілія про піст).
«Уважай на себе», щоб не змилив дорога, щоб не звернув ані направо, ані наліво! Іди царською дорогою! (св. Василій Великий, Уважай на себе).
Коли помремо тілом, тоді зможемо народитися духом, як це сам Господь каже: «Я вбиваю і оживляю» (Втор. 32:39). Отже, вмираймо, щоб жити! Вбиваймо мудрування тіла, що не може коритися Божому законові, щоб зростало в нас мудрування духа, бо через нього приходить життя і мир. Поховаймо себе з Христом, який вмер за нас, щоб і ми воскресли з Тим, що нас воскресить! (св. Василій Великий, Напоумлення до св. Хрищення).
Багато приходить до Христа, але мало таких, що понесли б Його ярмо, бо царство небесне можна здобути тільки силою. «Царство небесне здобувається силою, і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11:12). Це слово Євангелія, яке називає насиллям труди тіла, що їх добровільно зносять Христові учні, зрікаючись власної волі та всякої вигоди тіла й зберігаючи всі Христові заповіді (св. Василій Великий, Аскетичні Бесіди. 2).
Повне самовідречення - у тому, щоб не мати прив'язання навіть до життя, але носити в собі засуд смерті. «Ми, дійсно, мали в собі присуд смерті, щоб не надія1тиси на себе» (2 Кор. 1:9). Таке відречення починається від залишення зовнішніх речей, власності, марної слави, звичок житія, прив'язання до всього, що непотрібне (св. Василій Великий, Моральні Правила, Ширші Правила 8).
Неможливо, щоб хтось чинив добре своє діло, коли розум зайнятий різними клопотами, як Христос сказав: «Ніхто не може двом панам служити», і далі: «Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24). Ми повинні вибрати тільки один небесний скарб, щоб у ньому було й наше серце. «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6:21)... Отож, відречення - як сказано - це зірвання всіх людських прив'язань до цього матеріального, дочасного життя і звільнення від усіх обов'язків (св. Василій Великий, Моральні Правила, Ширші Правила 8).
Відречення від світу - це перенесення людського серця до н^ба за словами Апостола: «Бо наше громадянство в небі» (Фил. 3:20). А що найважливіше - це початок наслідування і уподібнення до Христа, що «задля нас став бідним, бувши багатим» (2 Кор. 8:9). Без такого відречення неможливо, щоб ми дійшли до способу життя, відповідного Христовому Євангелію (св. Василій Великий, ШПр. 8).
Віддайся цілковито Господеві! Запишися до Церкви... Вчися, - нехай тебе навчать жити за Євангелієм: берегти очі, стримувати язик, панувати над тілом, упокоряти дух, бути чистим серцем, приборкувати в собі гнів! Коли тебе грабують, не судись! Коли тебе ненавидять - люби! Коли переслідують - терпи! Лають тебе - благослови! Вмирай для гріха! Розіпни себе з Христом на хресті! Віддай всю свою любов Господеві! Але це важко! А що ж добре є легке? Чи сплюх лишив по собі пам'ятник перемоги? Чи увінчано когось з тих, хто свій час проводить на забавах і в музиці? Тільки той, хто біг, дістав нагороду! (св. Василій Великий, Напоумлення до св. Хрищення).
Уникай розкоші! Старайся про стриманість. Нехай твоє тіло звикає до праці, а душа - до спокус. Вважай розділення душі від тіла звільненням від усякого зла, очікуй вічного добра, учасниками якого стали всі святі. Так, наче б ти мав у руках вагу, кожній диявольській спокусі протистав побожну гадку (св. Василій Великий, Лист 42).
Ви, що вірно живете самітним життям і практикуєте побожність, вчіться способу життя за Євангелієм: умертвляйте тіло, впокоряйте дух, тримайте в чистоті думки й контролюйте гнів. А коли покликані до служби задля Господа, то ще більше зробіть. Обмануті, не судіться! Переслідувані, зносіть! Очорнені, моліться! Будьте мертвими для гріха, а розп'ятими для Господа. Всю журбу покладайте на Господа! (св. Василій Великий, Лист 43).
У серце кожного з нас Творець вклав наче вагу, за допомогою якої можемо судити про природу речей. «Я поставив перед тобою життя і смерть, добро і зло» (Втор. 30: 15), дві природи супротивні між собою. Поклади їх на вагу одну проти іншої у своєму власному розсуді. Зваж докладно, що корисніше для тебе: вибрати дочасну приємність і через неї піти на вічну смерть, чи вибрати терпіння, практикуючи чесноту, і таким чином осягнути вічне щастя (св. Василій Василій, Гомілія на Пс. 61).
Не давай прикладу м'якого життя - пошкодиш братам і стягнеш на себе багато гріхів. Не май ані м'якої постелі, ані одежі, ані взуття. Не вживай ніякої вигоди або інших страв проти чернечого звичаю. Не шукай вигоди при роботі, стоячи чи сидячи. Не шукай того, що тобі миліше, легше, вигідніше. Все те, хоч би тільки в бажанні, не вийде тобі на користь. Коли скоро не зрозумієш, що це диявольські спокуси і не відкинеш їх від себе, то вони відтягнуть тебе від Христового способу життя (св. Василій Великий, А.Б. 2).
Відректися себе - означає зовсім забути про все, що минуло, і відступити від власної волі (св. Василій Великий, Моральні Правила, Ширші Правила 6).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу