Нехай один буде настоятелем, вибраний серед інших, за випробовану чесноту звичаїв і всього життя, щоб був провідником доброго порядку життя. У виборі належить зважати й на вік, бо вже сама природа неначе вказує, що старшому за віком належиться більша честь (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Апостол каже: «Поставленим від Бога треба повинуватися, а ті, що Божому велінню противляться, стягнуть на себе кару» (Рим. 13:1-2). Так і тут, у монастирі, всі брати повинні бути переконані, що не випадком, а з Божої волі настоятель має таку владу. Вона дана на те, щоб душі поступали в доброму, згідно з Божою волею. Настоятель піддає те, що корисне для душ, підвладні приймають його добрі ради (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Оскільки монаша спільнота має бути слухняною настоятелеві та йому підлеглою, то треба передусім вибрати такого настоятеля і провідника в монашому житті, щоб його життя було прикладом усякої чесноти для тих, що дивляться на нього. Він повинен бути, як каже Апостол (2 Тим. 3:2): «Тверезий, мудрий, чистий, до навчання спосібний» (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Не вганяйся за настоятельством, щоб ти часом не стягнув тягару чужих гріхів на свої плечі (св. Василій Великий, А.Б. 2).
Коли один буде вибраний настоятелем, всі будуть підкорятися волі вибраній, найкращій, всі підуть за прикладом Апостола (Рим. 13:1-2), що каже: «Кожна людина нехай кориться вищій владі... А ті, що противляться, самі на себе суд стягають» (св. Василій Великий, А.Б. 5).
Кожне занедбання настоятеля чи підвладного приносить шкоду. Настоятель буде суджений за всіх, а непослух підвладних - не без шкоди й втрати, а ще більшу шкоду завдає, коли буває ще й згіршенням для інших (св. Василій Великий, ШПр. 24).
Настоятель нехай ніколи в нічому не сходить з простої дороги щирості й правди. Нехай так поводиться, щоб до нього відносились слова Апостола: «Ми були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише
Боже Євангеліє, а й власні душі» (1 Сол. 2:7-8). Хто так не поводиться, є сліпим провідником. Сам у пропасть іде та й інших туди веде (св. Василій Великий, ШПр. 25).
Кожен повинен відкривати перед настоятелями таємниці свого серця, бо до обов'язку настоятеля належить з милосердям і співчуттям дбати про немічних братів. Таким чином буде укріплене те, що добре, а гідне осуду буде вилікуване відповідним ліком. Тією спільною працею і взаємною допомогою будемо наближатися малими кроками до досконалості (св. Василій Великий, ШПр. 26).
Як настоятель повинен бути в усьому провідником братії, так навпаки, обов'язком братії є звернути увагу настоятелеві, коли підозрюють його в якійсь провині. Отже, щоб не ослабала карність, треба дати доручення тим, що віком і розумом перевищують інших, попередити настоятеля (св. Василій Великий, ШПр. 27).
Коли хтось недбалий у виконанні Божих заповідей, брати повинні мати над ним милосердя, наче над хворим членом тіла, а настоятель повинен старатися вилікувати його хворобу науками й напоумленнями... Мати надмірну доброту для лихих означає зраджувати правду, шкодити монастиреві і призвичаювати до легковаження гріхів (св. Василій Великий, ШПр. 28).
917. Настоятель повинен знати, що стягне на себе тяжкий гнів, якщо не буде добрим провідником для брата, бо «крові його домагатимуться з його руки» (Єзек. 3:18), як каже пророк (св. Василій Великий, ШПр. ЗО).
Настоятель нехай не вивищується у достоїнстві, щоб не відпав від блаженства покори. Нехай боїться, «щоб розгордівши, не впав у суд диявола» (1 Тим. 3:6). Нехай пересвідчиться, що дбати про багатьох, значить багатьом служити. Хто служить багатьом раненим і обтирає кров з кожної рани, прикладаючи до кожної відповідні ліки, службою не величається. Вона для нього є нагодою до покори, праці, боротьби. Наскільки більше повинен журитися і трудитися той, якому віддано лікування ран усієї братньої спільноти (св. Василій Великий, ШПр. ЗО).
Які повинні бути ті, що роздають братам потрібні речі? - Вони повинні старатися бути для всіх милосердними, не даючи нагоди до підозріння їх в особливішій якійсь любові, як каже Апостол: «Не роблячи нічого з нахилу до когось» (1 Тим. 5:21)... Нехай так стараються про всіх, наче б служили не людям, а самому Христові, який з безмежної доброти приймає для себе все, що робимо для людей, Йому посвячених, і обіцяє (Мт. 25:34-40) за це небесне царство (св. Василій Великий, ШПр. 34).
Тіло, щоб бути здатним до всякої праці, мусить мати очі, язик і все, що потрібне й важливе. Трудно знайти душу, здатну стати оком для багатьох. Це рідкість. Порядок вимагає, щоб настоятель монастиря був проворний, вмів добре говорити, був стриманий, милосердний і в усіх справах шукав цілим серцем Господнього оправдання (св. Василій Великий, ШПр. 35).
Підвладні звичайно бувають такими, якими є їхні настоятелі й провідники. Настоятель повинен пам'ятати про слова Апостола: «Будь зразком для вірних» (1 Тим. 4:12). Нехай його життя буде яскравим прикладом кожної Христової заповіді. Таким чином він не дасть нагоди до найменшого сумніву тим, кого вчить, що якась заповідь неможлива до виконання або маловажлива (св. Василій Великий, ШПр. 43).
Настоятелі повинні бути довершеним прикладом наслідування Христа, практикуючи покору, яку мав Христос, який каже: «Навчіться від мене, бо я лагідний і покірного серця». Смиренність, лагідність поведінки, покора серця нехай буде знаменом настоятеля... Крім того, він мусить бути милосердним, розуміти кожного, хто з браку вправи не виконав своїх обов'язків... Тільки той, хто є такий, нехай буде настоятелем і між братами втримує лад і розділяє працю згідно з даруваннями кожного (св. Василій Великий, ШПр. 43).
Хто не приймає наказів настоятеля, повинен або привселюдно, або приватно сказати йому, якщо має якусь вагому підставу, згідну з вченням святого Письма. Коли ні, нехай мовчить і виконає наказане... А такого, хто не слухає, потиху нарікає і ганить настоятеля, а публічно не виявляє свого невдоволення, слід вигнати зі спільноти братів, бо він став причиною роздору, порушив повагу правила та є вчителем непослуху й бунту (св. Василій Великий, ШПр. 47).
Щоб ніхто зі шкодою власною і загалу не впадав у порок осуджування чи ремствування, нехай брати зберігають це правило, щоб ніхто з цікавості не встрявав у спосіб керування настоятеля, ані не випитував, що діється, хіба що він і чином і розумом настоятелеві близький... Бо коли ми віддали настоятелеві наші душі, щоб ними керував і справу за них Богові здавав, то було б смішною річчю у дрібних справах не вірити йому й підозрювати його, даючи ще іншим нагоду до підозрінь (св. Василій Великий, ШПр. 48).
Як настоятель повинен виправляти лихі звички? Відповідь: Так, як це роблять лікарі, без гніву на хворого, тільки лікуючи хворобу. А якщо треба, нехай настоятель вживає і строгості проти хвороби душі. Нехай усуває марну славу покірними ділами, пусті бесіди - мовчанням, надмірний сон -нічними молитвами, лінивство - працею, обжерливість - постом, ремствування - відлученням від інших так, щоб його робота не була пов'язана з роботою інших (св. Василій Великий, ШПр. 51).
Як настоятель без пристрасті повинен лікувати душевні слабості братів, так і брати не повинні приймати покути від нього, наче від ворога, ані вважати за тиранію те, що настоятель робить з милосердя для спасіння їхніх душ. Коли хворі вважають лікарів за добродіїв, хоч вони їх ріжуть, припікають і дають їм гіркі ліки, то не годиться, щоб ми не мали вдячності до тих лікарів наших душ, коли вони гострішими засобами приготовляють нам спасіння... Коли маємо перед очима мету, за добродія треба вважати того, хто завдає нам спасенний біль і Богові милий смуток (св. Василій Великий, ШПр. 52).
Настоятель науки повинен бути милосердний і лагідний передусім до тих, душі яких зле настроєні (св. Василій Великий, МПр. 70).
Як поводитися, коли хтось злословить настоятеля? Відповідь: Видно це з Божого гніву на Маріям, що говорила проти Мойсея, бо Бог навіть на просьбу Мойсея не хотів без кари простити її гріх (св. Василій Великий, КПр. 27).
Як настоятель повинен приказувати або постановляти? - Як Христовий слуга і завідатель Божих таїн (1 Кор. 4:1). Нехай боїться що-небудь сказати або постановити проти Божої волі, щоб не став неправдивим свідком для Бога або святокрадом, бо святокрадством є заводити щось чуже Христовій науці або опустити щось з того, що Богові подобається (св. Василій Великий, КПр. 98).
Як треба картати? - Серцем батька й лікаря, повним співчуття і милосердя. Треба зі знанням лікувати наче б власну дитину, зокрема тоді, коли необхідно завдати біль, коли ліки гіркі (св. Василій Великий, КПр. 99).
Настоятелем повинен бути той, хто осягнув панування над пристрастями; хто володіє словом і потрібною мудрістю; уважний, прозорливий, милосердний, і може згідно зі словом Апостола (Рим. 15:1) «нести немочі безсильних» (св. Теодор Студиш, Короткі науки 36).
Керувати людиною - дуже хитрим і мінливим створінням, - це дійсно мистецтво над усіма мистецтвами, і наука понад усі науки (св. Григорій Богослов, Слово 2).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу