Знай, що одна частина душі розумна й розсудлива, друга - пристрасна й нерозумна. Першій з природи належить панувати, а другій слухати і підлягати розумові! Отже, не дозволь, щоб твій розум попав у неволю і став служити пристрастям. Водночас, не допусти пристрастям піднестися проти розуму й перебрати на себе владу душі (св. Василій Великий, Уважай на себе).
Чи є щось гірше від пристрасної душі? - Спостерігай, прошу тебе, за гнівливою людиною та її завзяттям. Поглянь на горем прибиту людину, на її приниження та па пригноблення душі. Хто може дивитися на того, хто потонув у своїх почуттях і пожадливості... Бо почуття душі передаються членам тіла, подібно, як і риси душі відбиваються на тілі святих (св. Василій Великий, Гомілія на Пс. 29).
Пристрасті нашої душі помічні нам у багатьох чеснотах, якщо вони, наче той воїн, що перед своїм вождем складає зброю й радо виконує наказану йому службу, допомагають розумові у боротьбі з гріхом (св. Василій Великий, Проти тих, що гніваються).
Як не всі недуги тіла, так і не всі пристрасті душі є явні. Деколи вони невідомі і самому хворому. По зовнішніх недугах тіла лікарі пізнають скриті хвороби, про які недужий навіть не здогадується; так само є з душею. Хто грішить, той не зауважує власної пристрасті (св. Василій Великий, КПр. 28).
У старості лінивство стає майже природним, а в молодості, навпаки, бо тому вікові відповідає радше нерозважність, поривність, нерозумна сміливість та подібні помилки, які випливають з природного в молодості запалу (св. Василій Великий, КПр. 82).
З собою всюди ношу вроджені пристрасті і всюди маю той самий внутрішній неспокій, тому не багато кори-стаю з самоти (св. Василій Великий, Лист 2).
Небезпечним є море. А море, що його ми, смиренні монахи, перепливаємо, - це таке ж море, де є багато вітрів, підводних скель, вирів, піратів, ураганів, мілин, хвиль і потвор. Скеля - це в душі сильний і раптовий гнів. Вир - це безнадійність, що опановує розум і старається втягти його на глибину відчаю. Мілина - це незнання, що приймає лихе за добре. Потвора - це виплекане й дике тіло. Пірати - це найнебезпечніші слуги пустої слави, що грабують наші заслуги й тяжко придбані чесноти. Хвиля - це переповнений і обтяжений шлунок, що через свою захланність передає нас звірюці. Ураган - це гордість, що підносить нас під небеса, а відтак кидає в безодню (св. Іван Ліствичник, Слово 26).
Один монах запитав старенького авву Ісидора: «Отче, чому диявол тебе так дуже боїться?» А він: «Відколи я став монахом, то докладаю всіх зусиль, щоб мій гнів ніколи не підходив вище горла» (Вислови Отців пустині).
Давні монахи Єгипту твердили, що занятий монах має до діла з одним дияволом, а лінивий - зі сотнями дияволів (Вискази Отців пустині).
Як деколи яблуко зверху виглядає гарним, а коли його розрізати, то всередині воно зогниле, так і пристрасть манить, наче б мала в собі велику приємність; коли приведе людину до гріха, - стає гіркішою від жовчі (св. Теодор Студит, Короткі науки 47).
Усіх дерев у лісі замало, щоб наситити вогонь пристрасті тіла, хоч би як йому догоджати (св. Єфрем Сирійський, Про боротьбу з черевом).
Корінь похоті безсоромний. Обтинаєш його кожного дня, а він наново відростає. Вирви цілком корінь похоті зі свого серця, щоб не прозябав і не відростав за кожним разом. Якщо навіть тисячу разів посічеш його, то він подвійно буде відрождуватися, - аж поки цілковито не вирвеш його (св. Єфрем Сирійський, Про боротьбу з почуттєвістю).
Сила похоті така велика, як сила вогпю й заліза... Тому ми повинні оберігати себе з усіх сторін. У пас - боротьба з природою, наслідування ангелів, ревнування з безтілесними силами. Земля й порох старається зрівнятися з небесними жителями. А тління вступає у суперництво з нетлінням (св. Іван Золотоустий, Книга про дівицтво 27).
Дівиця повинна постійно перебувати па морю і плавати по океані, не маючи пристані. І хоч би піднялася страшна буря, їй не можна причалити свого човна до берега й відпочити... І не тільки диявол, але й сила пожадання природи ще більше непокоїть тих, що не вступають у подружжя, і це кожному знане (св. Іван Золотоустий, Книга про дівицтво 34).
Як пташині, що попала в сіті, крила не допомагають, і надармо б'є вона ними, так і тобі не допоможе розум, коли ти попав під владу лихої похоті. Скільки б ти не бився, - ти в полоні. На те птиці мають крила, щоб обминати сіті, а люди на те мають розум, щоб обминати гріхи (св. Іван Золотоустий, Про статуї 15).
Нема нічого гіршого від бездільності й дармування. Тому Бог поставив нас у конечність працювати. Бездільність шкодить усьому й навіть членам тіла. Коли або око, або уста, або шлунок, або якийсь інший член не виконує свого завдання, то вони тяжко хворіють, але ніщо від того так не терпить, як душа (св. Іван Золотоустий, Гомілія 35, на Діян. 16:13-14).
Пристрасті - це тирани. Якщо будемо ними погорджувати, то станемо великими. А якщо будемо звільняти від них себе або інших, то станемо ще більшими (св. Іван Золотоустий, Гомілія 48, на Діян. 22:17-20).
Похіть тіла - це вогонь, вогонь невгасимий і постійний. Це скажений і лютий собака. І хоч би ти тисячі разів його відганяв, то він тисячі разів нападає і не відступає. Страшне полум'я вугілля, але полум'я похоті ще страшніше. В тій війні ми ніколи не маємо перемир'я. В цьому житті ми ніколи не маємо відпочинку, а тільки постійну боротьбу, щоб і вінець був світлий (св. Іван Золотоустий, Гомілія на похвалу мученика Варлаама).
Як неможливо, дотикаючись вогню, не попектися, так погляд на гарні обличчя скоріше від вогню охоплює необережну в поглядах душу. І що для вогню будь-яке горюче паливо, те - тілесна краса для людських похітливих очей (св.Іван Золотоустий, Гомілія на похвалу мученика Варлаама).
Коли хтось нападає, як віл, лягає, як осел, пам'ятає зло, як верблюд, насичує черево, як ведмідь, викрадає, як вовк, поневолює, як скорпіон, хитрить, як лисиця, ірже на жінок, як дикий кінь, то, як такий чоловік може називати Бога своїм Отцем? Як можна назвати такого чоловіка? Чи не звіром? (св. Іван Золотоустий, Про життя в Бозі).
Про людину, душа якої в неволі й полоні пристрастей, хоч назовні цього по ній не пізнати, - вона найбільший раб, тому що глибоко в ній закорінилася гріховна гарячка, і насильна влада пристрастей запанувала в самій душі (св. Іван Золотоустий, Про Іллю і вдовицю).
Чотири пристрасті з трудом можна вилікувати: самолюбство, грошолюбство, пусту славу й жажду верховенства (св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).
Поконуй у собі похіть, поки вона не покопала тебе, тому що тих, які їй піддаються, вона заведе на дно пекла (св.Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).
Похіть тіла - сітка диявола. Похіть тіла - течія погибелі. Похіть тіла розпалює -вогонь невгасимий, а все-таки ми, люди, тягнемося до неї, наче добровільно продані раби. І я чув, як один з опанованих тією пристрастю, говорив, що ліпше бажати смерті через повішення, як служити тому гріхові. Бо він, наче жорстокий деспот, приказує рабові: «Іди!» - і йде; «Прийди!» - і приходить; «Роби це!» - і він робить. Так гріх наказує тому, кого поневолив (св. Теодор Студиш, Короткі науки 26).
Ти живеш з диким звіром, з лютим левом - з тілом. Якщо ти не приготуєш на нього меча, то він тебе зловить, розідре й погубить. Трудно тобі голими руками й пальцями боротися з драконом. Краще озброїтися луком і мечем, і залишитися неушкодженим і живим (св. Теодор Студиш, Ширші науки 48).
Як хворе око не сприймає соняшного світла, так людина, яка стала рабом пристрастей, не може прийняти благодаті Святого Духа (св. Василій Великий, Гомілія на Різдво Христове).
Почуттєвість - це такий напиток, що не раз не те, що одна його чарка вбиває людину, але й сама думка про той напиток може зробити в душі таке замішання і розбудити таку пристрасть, що людина тратить розум, і майже не знаючи, що робить, забуває про сумління і вічність. Тому ви, молоді, чуже вважайте на те, щоб зберігати невинність і чистоту серця. Від того, у великій мірі, залежить ціле ваше майбутнє житія, ваше дочасне щастя, а, може, і вічне спасіння (митр. Андрей Шептицький, До тих, що на Пасху не причащалися, 1936).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу