Про створення неба і землі треба говорити не як про щось, що сталось само від себе, як деякі собі видумали, але як про діло, що має свій початок від Бога (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія І).
«На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1:1). Згадка про це відбирає мені мову! Про що повинен я найперше говорити? Звідки почати мою бесіду? (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 1).
Якщо, отже, світ має початок і був створений, то питай далі, хто дав йому початок і хто є його Творцем?... Пресвятою Істотою, невичерпною Добротою, улюбленим всіма, що наділені розумом, захоплюючою Красою, Початком всіх речей, Джерелом життя, Світлом духа, незбагненною Мудрістю є той, хто «на початку створив небо й землю» (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія І).
Ніщо інше не могло бути причиною існування світу, як тільки Бог, що сам Добрий, створив те, що корисне; сам Мудрий, створив те, що прегарне; сам Могутній, створив те, що велике. І так об'явився Він тобі наче мистець, що не лише знає буття всіх речей, але також поодинокі частини гармонійно злучив та довів цілість до чудесної гармонії і згоди (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія І).
Нехай Бог, що створив такі великі діла дасть вам пізнання Його правди, щоб ви з видимих речей пізнавали невидимого Творця та щоб з величі й краси створінь навчилися належно славити Бога (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 3).
«Невидиме ж Його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме» (Рим. 1:20). Земля, повітря, небозвід, вода, день і ніч, а також усі видимі створіння красномовно нагадують нам нашого Добродія. Тому ані хвилинки не дамо більше гріхам, ані ворогові місця у наших серцях, коли постійною пам'яттю носитимемо Бога в собі, якому честь і поклін тепер і на всі віки (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 3).
«Хай води зберуться разом» (Бут. 1:9). Відтоді істота води дістала наказ плисти, і ніколи не мучиться, гнана безнастанно тим наказом... Чи ти, стоячи при джерелі, з якого випливає багато води, думав над тим, хто каже їй випливати з лона землі? Хто її потім далі жене, з яких сховищ вона випливає, куди спішить, звідки приходить, що ті сховища ніколи не стають порожніми, а моря повними? Все те залежить від того першого слова. Воно дало біг водам (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 4).
«Чи не боїтеся мене? - запитує Господь. - Я поклав пісок як границю для моря» (Єр. 5:22). Найслабшою річчю з усього, тобто піском, зв'язана непереможна сила моря (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 4).
Бог нічого непотрібного не створив, ані нічого не забув, що потрібне (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 8).
Сам уклад, зберігання і природа створінь показують нам, що існує Бог, який все створив, утримує, зберігає і про все турбується. Бо яким способом могли б ворожі собі стихії: вогонь, вода, повітря, земля злучитися, щоб укласти один світ й перебувати в досконалій нерозривності, якщо б якась всемогутня сила не з'єднала і не зберігала їх завжди нерозлучними? (св. Іван Дамаскин, Точний виклад православної віри).
Хто розклав все на сталих місцях: що на небі і що на землі, що в повітрі і що у воді; і те, що випередило все те: небо і землю, повітря, вогонь і воду?... Хто є митцем того? Чи не той, хто все створив і привів до існування? Ми не можемо приписати такої сили сліпому випадкові, бо хоч би навіть все сталось випадково, тоді хто все те уклав в такий порядок? Навіть, якщо б ми прийняли, що це випадок, то хто дав ті закони, якими вони керуються? Певно, що хтось інший, а не сліпий випадок... Але, хто той інший, як не Бог? (св. Іван Дамаскин, Точний виклад православної віри).
Чи ти бачив велич? Подивляй могутність Створителя. Чи ти бачив красу? Подивляй премудрість Того, хто прикрасив світ (св. Іван Золотоустий, Про статуї 9).
Пророк сказав: «Небеса голосять Божу славу» (Пс. 18:1). Як, скажи мені, вони голосять? Воші голосу не мають, уст не дістали, язика в них нема, як же ж вони говорять? Самим видом! Коли побачиш красу, велич, висоту, положення, вид, таке предовге існування, - то наче чуючи голос, і навчений видом, ти поклоняєшся Творцеві такого прегарного і дивного діла. Мовчить небо та вид його видає звук, сильніший від труби, навчаючи нас через зір, а не через слух (св. Іван Золотоустий, Про статуї 9).
Ту книгу (видимого світу) може читати однаково проста людина і мудрець, бідний і багатий... Хто буде такий бідний і нещасний, що бачачи небо, море і землю, бачачи такий точний розклад пір року і незмінний порядок дня і ночі, буде думати, що все те само собою постало і не поклониться Тому, хто все те створив з особливою премудрістю? Скажу ще більше: не лише велич і краса, але й сам вид створіння вказує на вседержителя Бога (св. Іван Золотоустий, Про статуї 9).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу