Монах нехай нічого не робить для суперництва і марної слави, але для Бога, щоб Йому подобатися... Монах нехай нічим не чваниться, похвал своїх нехай не голосить. В укритті нехай служить і нічого не робить про людське око, єдиної похвали нехай шукає в Бога (св. Василій Великий, А.Б. 3).
Пуста слава, людський погляд, роблення про людське око - християнам заборонені, бо і той, хто навіть так виконує заповіді, тратить нагороду доброго діла. Тому монахи, які взяли на себе всесторонню покору задля Христової заповіді, повинні майже до пересади остерігатися всього, що могло б бути родом пустої слави (св. Василій Великий, ШПр. 20).
Дух пустої слави засліплює розум людей, які за нею йдуть, і спонукає суперечити явній правді, навіть у простих справах. А інших, що знаменито розуміють правду її утверджені в ній, заставляє лицемірно їй протиставитися. Тож неможливо, щоб той, хто так плазує перед земною славою, міг одержати славу в Бога (св. Іван Золотоустий, Гомілія З, на Ів. 1:1).
Пуста слава - це причина всякого зла! Вона довела учнів Івана Христителя до заздрості. Вона розбудила їхню заздрість знову, коли вони вже заспокоїлися. Тому, прийшовши до Ісуса, вони питають: «Чому твої учні не постять?» (Мт. 9:14). Тікаймо, отже, від цієї пристрасті, бо, тікаючи від неї, уникнемо пекла (св. Іван Золотоустий, Гомілія 29, на Ів. 3:22).
Страшна любов до слави, страшна й повна багатьох лих. Це - терня, що з трудом виривається. Це - звір неприборканий, багатоголовий, що бунтує проти тих, що його годують. Як черв'як точить дерево, в якому народився, іржа з'їдає залізо, на якому появляється, а міль - тканину, так і пуста слава губить душу, що її в собі виплекала. Тому мусимо докласти великих зусиль, щоб ту пристрасть з себе викоріни-ти (св. Іван Золотоустий, Гомілія 30, на Ів. 3:31).
Той, хто любить пусту славу, - це віруючий ідолопоконник. Він ніби величає Бога, однак бажає подобатися не Йому, а людям... Той, хто запродав себе пустій славі, веде подвійне життя. Зовні він живе з монахами, але в серці й думці він перебуває у світі... Часто буває так, що коли гусениця вповні дозріє, то вона дістає крильця і високо зноситься. Подібно буває і з пустою славою, коли вона підросте, породжує гордість - джерело і кінець всякого зла (св. Іван Ліствичник, Слово 22).
Шукання людської слави - це ознака невір'я, браку побожності, як сказав Апостол (Гал. 1:10): «Якби я ще й людям хотів подобатися, я не був би Христовим слугою» (св. Василій Великий, КПр. 36).
Не опирайся на тілесне, не шукай людської слави, бо тілесний не розуміє справ духовних (1 Кор. 2:14): «Тілесна людина не приймає того, що є від Духа Божого» (св. Василій Великий, А.Б. 2).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу