Святий великомученик і цілитель Пантелеймон

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії, у сім'ї багатого язичника Євсторгія, і звався Пантолеоном. Мати ж його Еввула була християнкою і хотіла вихова­ти сина у християнській вірі, але померла, коли майбутній велико­мученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку, юнак почав навчатися мистец­тва лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.

Здібності Пантолеона стали відомими імператорові Максиміану (284 - 305), який захотів бачити юнака при своєму дворі.

Саме в той час у Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, які врятувалися піс­ля спалення 20000 християн у никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, коли той про­ходив поблизу їхнього пристановища. Якось пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав йому про християнську віру. Піс­ля цього Пантолеон кожного днявідвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка і ще не встигла відповзти. Пан­толеон став молитися Господеві Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення отруйної змії. Він твердо вирішив, що, якщо його молитву буде почуто, стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка на очах у Пантолеона розірвалась на шматки.

Після цього дива Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон (у перекладі - всемилостивий). Розмо­вами з батьком Пантелеймон підготував і його до прийняття свя­того хрещення. Коли Євсторгій побачив, як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то, не вагаючись, охрестився разом із про­зрілим. Невдовзі батько Пантелеймона помер, а цілитель  усе своє життя хворим і вбогим, Він безкоштовно лікував усіх, хто до нього звертався, зцілював їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував християн, які перебували в ув'язненні, лі­кував їхні рани. Дуже швидко чутки про милостивого лікаря ши­рилися містом. Покинувши інших лікарів, хворі стали звертатися тільки до нього.

Через заздрощі лікарі донесли імператору, що Пантелеймон лікує ув'язнених християн. Імператор Максиміан умовляв ціли­теля спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але Панте­леймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив іменем Ісуса Христа розслабленого. Роздратований Максиміан стратив зціленого, який прославляв Христа, а святого Пантелей­мона піддав жорстоким тортурам. Господь являвся святому і злііцнював його перед стражданнями. Великомученика Панте­леймона повісили на дереві і рвали залізними кіпями, обпалюва­ли свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипляче олово, а потім кинули в море з каменем на шиї. З усіх тортур великому­ченик виходив неушкодженим і зі сміливістю викривав імперато­ра. У цей же час перед судом язичників постали пресвітери Єрмо­лай, Єрмип і Єрмократ. Усі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя, за що їм було відсічено голови.

За повелінням імператора, великомученика Пантелеймона ки­нули у клітку до диких звірів у цирку, але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, намагалися доторкнутися до руки свято­го. Глядачі підіймалися з місць і кричали: «Великий Бог христи­янський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймо­ну відтяти голову.

Святого привели на місце страти і прив'язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один із воїнів ударив його нечем, але меч став м'яким, як віск, і не поранив. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Не­бесного. Почувши голос із неба, воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовилися продовжувати страту, але велико­мученик Пантелеймон звелів виконати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.

Коли мученику відтяли голову, із рани потекло молоко. Олив­кове дерево, до якого був прив'язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутнім при страті святого, увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкоджєним і було по­ховане християнами ( 305). Слуги великомученика Пантелеймо­на - Лаврентій, Васса і Павіан - бачили його страту і чули голос із неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кончину великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками ро­зійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знахо­диться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого.

Вшановування святого мученика нашою Церквою відоме вже з XIIст. Князь Ізяслав (у хрещенні - Пантелеймон), син Мстислава Великого, мав зображення великомученика Пантелеймона на своєму шоломі. Завдяки заступництву святого він залишився жи­вим у битві 1151 року.

Великомученик Пантелеймон шанується Православною Церк­вою як грізний святий, покровитель воїнів. Сутність шанування з цього боку розкривається його першим ім'ям - Пантолеон,- що означає «у всьому лев». Друге ім'я, дане при хрещенні, - Панте­леймон - означає «всемилостивий», тому і шанується великому­ченик як цілитель. До нього звертаються в молитві для зцілення недуг душевних і тілесних. На іконах святий Пантелеймон зобра­жується юнаком у червоному вбранні, зі скринькою в лівій і ложеч­кою в правій руці, - як цілитель. Саме таким його бачимо на вели­кій іконі кафедрального патріаршого собору Святого князя Воло­димира у м. Києві, у якому знаходиться ще й часточка його святих мощей. На святих іконах великомученик часто зображується зі своїм житієм. Пам'ять його Свята Церква вшановує 9 серпня (за нов. ст.). ім'я святого великомученика Пантелеймона закликаєть­ся при звершенні таїнства Соборування, освячення води і в мо­литві за немічного хворого. Крім служби з каноном, святому ціли­телю є ще й акафіст, який часто читається хворими для отриман­ня зцілення.

Особливе шанування святого великомученика і цілителя Пан­телеймона здійснюється на Афоні в Пантелеймонівському монас­тирі. Передсвято розпочинається за вісім днів до дня вшанування святителя: на вечірні співаються молебні канони на вісім гласів, при цьому для кожного дня вони є різними. Другий день свята -ктиторський. 9 серпня після вечірні звершується панахида по бу­дівничим, жертводавцям обителі та роздається коливо.

У народній традиції святий Пантелеймон вважається ще й обо­ронцем людей від вогню. Під час пожежі навколо будівлі, що горі­ла, тричі обносили ікону святого Пантелеймона, щоб пожежа при­пинилась. Найчастіше це робили тоді, коли вогонь спалахував від блискавки. У день пам'яті селяни молилися святому Пантелеймо­нові й перед його образом запалювали свічки, щоб у полі копи зберіг від пожежі. Цього дня люди, які лікували зіллям, збирали ці­лющі трави.

Автор: Митрополит Димитрій (Рудюк). Газета "Голос Православ'я" , №15 (303)

 

Молитва  перша до святого великомученика і цілителя Пантелеймона

О, великий Христів угоднику і преславний цілителю, великомученику Пантелеймоне! Ти душею на небесах перед престолом Божим предстоїш і триіпостасною Його славою насолоджуєшся, а тілом і іконою святою на землі в Божественних храмах перебуваєш і даною тобі благодаттю різні чудеса твориш. Споглянь милосердним оком твоїм на людей, що стоять і перед чесною іконою твоєю моляться, благаючи від тебе цілющої допомоги і заступництва; піднеси до Господа Бога нашого теплі твої молитви і випроси душам нашим прощення гріхів. Бо ми через беззаконня наші не можемо підняти очей до висоти небесної, ні піднести голосу моління до Його в Божестві неприступної слави; серцем скрушеним і духом смиренним тебе, заступника милостивого перед Владикою і молитовника за нас грішних, закликаємо, бо ти отримав благодать від Господа недуги відганяти і пристрасті зціляти. Тебе просимо: не зневаж нас недостойних, що молимося тобі й помочі твоєї потребуємо, будь нам у печалях утішителем, у недугах лютих лікарем, у напастях покровителем, для хворих очей прозріння подателем, дітям хворим помічником. Випроси всім все, що для їхнього спасіння корисне, щоб твоїми до Господа Бога молитвами отримали благодать і милість і прославляли всіх благ Джерело і Дароподателя Бога,Єдиного вТройці Святій, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Молитва друга до святого великомученика і цілителя Пантелеймона

О преславний мученику і доблесний воїне Небесного Царя, преблаженний Пантелеймоне, милостивого Бога незрівнянний послідовнику, що на землі Христа сміливо сповідував і всеможливі муки за Нього перетерпів. Ти прийняв нев'янучий вінець на Небі і з достоїнством стоїш перед Престолом Трисяйного Бога, де й насолоджуєшся вічним блаженством. Після Бога, до тебе, ревного заступника нашого і молільника, пам'ятаючи страждання, подібні до Христових, ми, грішні, вдаємося і щирими молитвами благаємо: не переставай заступатися за нас, коли ми у скорботі, бідах та інших важких обставинах. Твоїм молитовним заступництвом та цілющою силою охороняй нас від зла, згуби, біди та всяких недуг. Угоднику святий, ти від Спасителя нашого Ісуса Христа за твою тверду віру в Нього прийняв незрівнянну благодать зцілень, чисте непорочне житгя, стверджене мученицькою переможною кончиною, у якій дарована тобі благодать від Христа називатися Пантелеймоном, що однойменно милості, для того, щоб милувати всіх, хто приходитиме до тебе в недугах і скорботах. Отже, знаючи, що ти для всіх помічник і цілитель, з вірою благаємо тебе: вислухай нас і твоїми милими Богові клопотаннями подавай нам усе, чого потребуємо для творення добра в цьому земному житті, і все необхідне для вічного спасіння. Маючи сміливість мученика, умоли милосердного Бога, щоб помилував нас грішних і недостойних з великої Своєї милості, щоб урятував нас від землетрусу, повені, вогню, війни та справедливого гніву, що гряде на нас, і подав нам безбідне, спокійне і богоугодне життя, щоб у певний час підняти нас на подвиг очищувального покаяння у гріхах заради незчисленних Своїх щедрот. Главі ж нашої держави, народові нашому Господь нехай дарує перемогу, і нас збереже від ворогів видимих і невидимих, а зі Своєї ласки охоронить Своїми ангелами. Ними ж захищені і навчені, проживемо у цьому світі в покаянні, чистоті й творенні добрих діл. Нехай твоїм ревним клопотанням удостоїмося отримати християнську,безболісну, мирну, несоромну кончину. Нехай врятуємося від підступів князіві духів темряви та від вічної муки, і будемо спадкоємцями блаженного нічного Царства. О угоднику Божий, непереставай молитися за нас грішних. Нехай твоїм клопотанням визволимосявід дочасних і вічних бід. Величаємо Тебе, заступника нашого і молільника, завжди прославляємо Господа і Владику нашого Ісуса Христа, бо Йому належить усяка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.

Святий Климентій за походженням слов'янин, був учнем св. рівноапостольних Мефодія і Кирила та допомагав святим братам у справі освіти слов'янського народу і в їх боротьбі за чистоту віри в Моравії.

Після вигнання з Моравії слов'янські сповідники св. Ангеляра, Климентій і Наум прибули до Болгарії, де їх зустріли з пошаною і просили вести богослужіння слов'янською мовою. Просвітителі відразу ж приступили до вивчення слов'янських книг, зібраних болгарською знаттю.

Незабаром св. Ангеляра помер, а св. Климентій отримав призначення вчителювати в Кутмічівіце - області в південно-західній Македонії.

У Східній Церкві посада вчителя була дуже престижна, тому на неї обиралася людина гідна, відома своїм благочестивим життям і що володіла даром слова.

У Болгарії св. Климентій виконував посаду вчителя до 893 р. Він організував, у першу чергу, школу при княжому дворі, яка досягла високого рівня за царювання Симеона, а в південно-західній Македонії створив школи окремо для дорослих і дітей.

Св. Климентій навчав дітей грамоті. Загальна кількість його учнів було величезним: тільки обраних, що належали до кліру, відомо 3500 осіб. У 893 р. св. Климентій був зведений в сан єпископа Дремвіци або велице, а його місце зайняв св. Наум.

Святитель Климентій вважається першим слов'янським письменником. Він не тільки продовжив перекладацьку справу, розпочату святими Кирилом і Мефодієм, але й залишив свої письменницькі праці - перші зразки слов'янської духовної літератури.

Святитель Климентій першим з болгарських ієрархів став служити, проповідувати і писати слов'янською мовою. Працював святитель на славу Божу до глибокої старості, виконуючи і єпископське служіння, і продовжуючи перекладацьку діяльність.

Він мирно відійшов до Господа в 916 р. Тіло святителя було поховано у заснованому ним Охридському Пантелеймонівському монастирі.