Свято Воздвиження Животворящого Хреста Господнього встановлено на згадку про віднайдення та воздвиження Хреста Христового. Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.
Рівноапостольний імператор Костянтин, що, за допомогою Божою, отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення - Хрест із написом: «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір - благочестиву царицю Олену.
Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в поважному віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення.
Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити спогади про священні місця, де, зокрема, постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Імператор Адріан наказав засипати в Єрусалимі землею Голгофу і Гріб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької "богині" Венери і статую Юпітера. На це місце збиралися язичники й робили ідольські жертвоприносини.
Розшукуючи Животворящий Хрест, цариця Олена розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім'я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, звершивши молитву, почали копати землю.
Незабаром були виявлені Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом трьома мовами «Ісус Назарянин, Цар Іудейський", зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.
Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за іншим до важкохворої жінки. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж хвилину зцілилася. Сталося це вже тоді, коли тіло померлого чоловіка несли для поховання. Тоді стали покладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест.
Християни, що прийшли вшанувати Святий Хрест, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх і інші духовні особи почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, співаючи: «Господи, помилуй», пошановував Чесне Древо.
У Константинополь свята Олена привезла з собою частину Животворящого Древа й цвяхи. Рівноапостольний імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний і великий храм на честь Воскресіння Христового, що включав у себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму - вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. На наступний день, 14 вересня, встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста. Й нині - згідно Григоріанського календаря - ми його відзначаємо 27 вересня.
(А от після переходу на Новоюліанський церковний календар це свято припадатиме, відповідно, саме на 14 вересня,)
* * *
На цьому Хресті і був розп'ятий Син Божий, що цілком свідомо й "добровільно страждав", коли "Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби". І там "Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи [і провини] усіх нас" (Іс.53:4-7). Говорячи про значення цього "хреста Христового" в євангельській проповіді, св. апостол Павло наголошує, що "слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, - сила Божа" (1 Кор.1:17,18).
Й - у цьому контексті - Сам Ісус залишив такі заповідь і повеління Своїм учням та, загалом, усім істинним членам - "царственному священству" (1Пет.2:9) різнобарвної новозавітньої Церкви Сходу і Заходу: "щоб усі були єдине" і "щоб вони були звершені в єдності" (Ін.17:21,23). В єдності та щирій любові - до Бога, одне до одного та, назагал, до всіх людей.
Та, "прагнучи зберігати [цю] єдність духу в союзі миру" (Еф.4:3) і "стоячи в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Флп.1:27), ось "ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто [щиросердно покається та] увірує і охреститься, буде спасенний, а хто [не покається і] не увірує, буде засуджений". Й при цьому таких - духовно дійсно "народжених згори" - правдивих і активних "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім захистом і покровом Божим]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16:15-18; Ін.3:3,7).
Крім того, в середовищі таких - натхненних, відновлених і проваджених Святим Духом - вірних "і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші будуть видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть" (Діян.2:17).
І саме такі соборноправні й правдиві віруючі і мають рішуче протистояти та, як зазначав Христос, відважно й безстрашно "наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам" (Лк.10:19). Тим паче - в цей наш нинішній час, коли надзвичайно диявольсько-демонічні "ось, темрява вкриває землю, а морок - народи" (Іс.60:2). Й тому чимале "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12).
І от одне з найпереконливіших свідчень цієї неймовірної диявольської люті - це, вочевидь, спалах 24 лютого 2022 р. чергового і, причому, значно масштабнішого та криваво-руйнівного й нищівного (і, по суті, близького до геноциду) витка збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинського кремлівського режиму та його вояччини проти незалежної України... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!
Так от, дуже схоже, ми зараз і спостерігаємо та проживаємо те "велике відступлення" (в т. ч. навіть і в деяких християнських спільнотах і структурах, включаючи - певною мірою - і нинішній Ватикан, а особливо - деградуючу сучасну РПЦ), коли, як виглядає, скоро "відкриється чоловік гріха, син погибелі [Антихрист], який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом, або святинею, так що в храмі Божому сяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме" (2Сол 2:2,3). А тим правдивим "храмом Божим", як відомо, і є, насамперед, наше людське СЕРЦЕ!
А наразі молімо й благаймо всемогутнього і милостивого Бога-Творця, щоби Він - силою, владою і благодаттю Свого Святого Духа - благословенно ВОЗДВИГ і УТВЕРДИВ цей спасенний і зцілюючий (дух, душу й тіло) Чесний Животворчий Хрест Господній в СЕРЦІ і РОЗУМІ кожного українця, кожної людини, що нині мешкає на нашій землі, та, назагал, над усією Україною.
Тобто тим народом славного й святого - Господнього ІІ Єрусалима (Києва), "що [мешкає] у краю на півночі" (Зах.6:8) - від близькосхідного регіону. І де, згідно плану-задуму Божого Провидіння, і мають розпочатися й генеруватися (та благословенно поширюватися далеко навкруги - Зах.6:15) певні - вельми потужні й благодатні події й процеси "нової євангелізації" ("нової П'ятидестятниці"): "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду.
Саме ті, що, врешті-решт, призведуть до того, що "у той день", повернувшись і вже вдруге - переможно і вельми тріумфально - увійшовши до Єрусалиму та затим звершивши Свій "великий і страшний" та праведний суд, "щоб воздати кожному за [всіма] ділами його", милосердний і всеблагий та водночас справедливий "Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім'я Його єдине" (Зах.14:8,9; Іоїл 2:31; Одкр.22:12).
"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).
[Щодо цієї (та деякої дотичної до неї) тематики, то на цьому ж порталі опубліковані актуальні роздуми і спостереження. Для того, щоби ознайомитися з ними, слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим - Кіріос".]