Стрітення Господнє - велике двунадесяте Богородичне свято.

Коли Ісусу Христу виповнилося 40 днів (тобто, згідно церковної традиції, 15 лютого за Григоріанським календарем), Пресвята Діва Марія та Її Обручник св. Йосип принесли Його до Єрусалимського храму. Від часу порятунку ізраїльських первістків від загибелі в ніч виходу вибраного народу з Єгипту кожного новонародженого первістка чоловічої статі приносили до Святилища для представлення перед Господом. При цьому батьки приносили в жертву однолітнього агнця і молодого голуба або горлицю. Якщо не було можливості принести агнця, приносили два голуба або дві горлиці.

Коли Пречиста прийшла до храму разом із Йосипом і маленьким Ісусом, туди ж навідався праведний старець Симеон. Йому було дано Господнє одкровення, що він не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон взяв Його на руки, воздав хвалу Богу і промовив: „Зараз відпускаєш ти раба Свого, Господи, як Ти і обіцяв, з радісним духом. Ось, очі мої побачили Спасителя, якого Ти поставив перед лицем всіх племен земних. Це Світ для освічення язичників, це – Слава для народу Твого Ізраіля” (Лк.2:29-32).

Там же, у храмі, була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.

Церква співає в цей день: «Давній днями, Який дав у давнину Закон на Синаї Мойсею, нині бачимо як Дитину; і Закон виконуючи, як Творець Закону, за Законом у Храм приноситься й старцю вручається». Той Самий Бог, Який говорив на Синаї з Мойсеєм та встановив старозавітній Закон, тепер приноситься в храм як Дитина, виконуючи цей же Закон. У словах пісні втілюється церковне вчення про те, що за всіх часів Бог спілкувався з людством в особі Сина. Тому, зокрема, неправомірно зображувати на іконах Бога Отця, Якого ніхто й ніколи не бачив. «Давній днями», тобто старець, у вигляді якого Бог являвся деяким пророкам до втілення Христа, - це той Самий Син Божий.

У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Потім з'явилося повір'я, що ці свічки нібито "охороняють" житло від удару блискавки. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на Стрітення Господа Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної пітьми (сліпоти).

І для цього конче потрібно, аби у кожної віруючої людини, передусім, відбулося дійсне - правдиве, у щиросердному покаянні і смиренні, благоговінні та подяці Богові, духовне "народження звище" (Ін.3:3,7). Тобто, благословенна - особиста зустріч з Христом Спасителем. Або, як про це каже Сам Ісус, "ось, стою при дверях і стукаю: якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною" (Одкр.3:20).

І все це - тобто, необхідність будь-що спасати, зціляти й боронити від гріха і сатани свої душі, серця і тіла - особливо актуально й нагально звучить саме в наш час. Коли ми, судячи з багатьох довколишніх подій і ознак, проживаємо якраз "в останні роки"  і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду. Й ось масштабно сатанинсько-демонічна "темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2). Тим паче, "бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому залишається часу" (Одкр.12:12). Й, дуже схоже, невпинно зближається той момент, як неодмінно "настане [cудний] день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто [вчасно й у щирому розкаянні і сокрушеному серці] прикличе ім'я Господнє, спасеться". Бо тоді й відбудеться це його "стрітення" з Ісусом, Який Своїм Святим Духом замешкає в його серці та буде надихати й провадити його по життєвій дорозі. Й саме в Церкві Божій і "буде спасіння, як [про це] сказав Господь" (Іоїл 2:31,32).