Свята Марина народилася в Антіохії в сім’ї язичників. Батько її Едесій був ідольським жрецем. Коли дівчинка булла ще немовлям, її мати померла і батько віддав її годувальниці, що жила за 15 верст від міста. Дівчинка росла і всі помічали, що вона булла дуже красивою тілом і душею. В ті часи християн переслідували і вони мусили переховуватись в пустелях, в селах, прикидаючись жебраками, де навертали язичників до Бога.
Трапилось так, що і Марина, 12-річна дівчинка, почула Слово Боже про Ісуса Христа та всі чудеса, що Він вчинив за час Свого земного життя. Після цього вона всім серцем увірувала в Господа і не соромилася своєї віри. Була ж вона ще нехрещена, бо поблизу не було священика, який би міг здійснити Таїнство. Але вона чула про багатьох мучеників, які охрестилися кров'ю, яку пролили за Христа і хотіла, аби так само сталося і з нею.
Коли ж Едесій дізнався, що його донька стала християнкою, то відрікся від неї. Одного разу вона вирішила подивитися на овець свого батька, а було їй вже 15 років. В той самий час по полю проїжджав великий мучитель християн. Побачивши таку красиву дівчину, він захотів з нею одружитися і почав розпитувати, якого вона роду. «Якщо ти дочка вільних батьків, то я з тобою одружуся, а якщо ти чиясь рабиня, то я тебе викуплю і візьму до себе».
Дівчина відрізнялася цнотливістю і коротко відповіла, чия вона дитина, як її звуть. Не приховала Марина і того, що вона раба Христова, вірує в Єдиного Бога, що створив неба і землю, з'єднана з Ним щирою любов'ю і не хоче іншого нареченого. Коли ж поганський ігемон почув це, наказав воїнам схопити її і вести за собою в місто. Від таких її слів він ще більше полюбив її і сподівався, що під страхом мук вона зречеться своєї віри і вийде за нього заміж. Марина ж палко молилася всю дорогу до Антіохії.
Коли ж процесія прибула до міста, то ігемон, за язичницьким нечестивим звичаєм, приніс жертву ідолам, а християн, яких зустрів по дорозі, зачинив у темниці, а Марину доручив берегти знатним жінкам. На наступний день відбувся урочистий суд, на якому закоханий єпарх мовив:
- Прекрасна діво, всі боги знають, як я шкодую твою молодість і бережу біле тіло твоє. Тому прошу тебе, принеси жертву богам і тобі буде добре – одразу ти отримаєш маєтки, будеш найщасливіша серед ровесниць і найшановніша серед жінок цього міста.
- Я увірувала в Небесного Отця і Його Єдинородного Сина і Пресвятого Духа, Єдиного в Тройці Бога Живого, і звикла приносити Йому жертву всехвалення, і не поклонюся я ідолам і не принесу жертву тим, кого не знаю, і хто не знає сам себе.
- Марино, я знову тебе прошу, послухай мене і вшануй богів – вони добре знають, що якщо ти мене послухаєш, то надам тобі велику честь і всі будуть тебе поважати як мою кохану дружину. Якщо ж ти мене не послухаєш і відкинеш моє кохання, то, всупереч моєму бажанню, я буду тебе катувати і згублю твої красу і здоров’я і ти помреш від вогню і заліза.
- Не сподівайся на моє зречення, ігемоне, – я вірна раба Владики мого, що добровільно постраждав за мене. Якщо Він, не шкодуючи пресвятого тіла Свого, страждав за мене, то і я повинна померти за Нього, зовсім не шкодуючи свого здоров’я. А те, що ти мені говориш про заміжжя, шану , багатство і честь, то для мене це все огидно. Невже ти думаєш, що я покину Безсмертного Христа заради заміжжя з смердючим псом, мертвим душею?! Ніколи!
Почувши такі слова, ігемон розлютився і наказав роздягнути Марину і нещадно бити її прутами. Тіло святої розривалося від ран і кров текла струмками. Люд же ридав, бачачи такі муки. Коли кати припинили катування, єпарх сказав святій, що це лише початок її мук, і закликав поклонитися ідолам.
Марина ж твердо стояла на своєму. Тоді суддя наказав прибити її цвяхами до дошки і залізними тризубцями стругати тіло святої. Марина ж весь час молилася, а жорстокі слуги люто виконували наказ так, що тіло шматками падало на землю і було видно кістки. Тоді мучитель промовив: «Марино, доки будеш терпіти? Ось і тіло твоє знівечено. Хоч тепер принеси жертву богам, аби залишитись живою». А свята відповіла йому: «Огидний пес! Свиня! Ти пожираєш людське м’ясо і прикидаєшся милосердним, ніби жалієш мене. Я сама себе не жалію ради Христа. Якщо я послухаю тебе, то не успадкую Царства Небесного».
Після цього ігемон наказав кинути святу в темницю для людей, засуджених на смерть. Там свята благала про зцілення ран і оновлення душі. Настала ніч, а свята не переставала молитися Богу. Тоді диявол вирішив налякати мученицю. Раптом затряслася земля і появився диявол у вигляді величезного страшного змія, тіло якого оточило чимало менших змій. Він обійшов кругом неї і намагався проковтнути її голову, але свята і далі молилася і осінила себе знаком хреста. Тоді ж черево змія трісло і вона була звільнена і земля поглинула те все видіння, а святу мученицю осінило небесне світло. Покрівля будинку відкрилася і на неї зійшли промені світла, і побачила вона великий хрест, а над ним білу голубку, яка людським голосом промовила: «Радуйся, Марино, мудра голубко Христова, що перемогла злого ворога». Після цих слів голубки Марину охопила невимовна радість, а знівечене її тіло почало заживати і свята благословила Бога.
Зранку ігемон Олімврій знову почав суд. Коли ж всі побачили здорове тіло мучениці, то дуже здивувалися. Суддя ледве промовив:
- Бачиш, Марино, як наші боги про тебе піклуються. Вони змилосердились над тобою і зцілили тебе. Тому подякуй їм за це і приєднайся до свого батька-жреця.
- Не личить мені покинути Господа мого і служити вашим мертвим ідолам. Навпаки, це тобі варто пізнати Єдиного Бога Небесного і увірувати в Нього, споглядаючи на чуда, які вчинив з тілом моїм Всемогутній лікар душ і тіл людських.
Розлючений суддя знову наказав катувати святу. Її повісили на дерево, принесли запалені свічки і ними палили її груди. Вона ж мовчки терпіла і молилася. Її обпалили до вигляду вугілля і ледве живу зняли з дерева. Потім мучитель наказав принести величезну бочку з водою і втопити там зв’язану мученицю, яка весь час молилася. Коли слуги почали її топити, земля затряслася і мотузки розв’язалися, а нажахані слуги кинулися втікати від бочки. На Марину знову зійшли промені світла і з'явилася та сама біла голубка. Свята ж стояла на поверхні води і славила Бога. Тоді над святою появився вогненний стовп, що досягав неба, а на ньому був кришталевий хрест і голос, що виходив з нього, промовив: «Мир тобі, невісто Христова Марино! Нині ти приймеш нев'янучий вінок з рук Господа і спочинеш зі святими в Царстві Небесному».
Почувши цей голос, свята вийшла здоровою з води і багато людей, бачачи це чудо, увірували в Бога. Ігемон вжахнувся, бачачи, скільки людей стали християнами і наказав воїнам рубати мечами всіх християн. Тоді загинуло 30 тисяч люду, які охрестилися своєю кров'ю і очистилися від гріхів. А святій Марині наказано відрубати голову.
Коли святу привели на місце страти, вона повернуляся до людей і закликала їх пізнати Єдиного Бога, Творця всього. Потім вона довго за всіх молилася і раптом небо відкрилося і зі страху всі впали на землю. І Ісус Христос простягнув до святої свої руки, аби прийняти її душу на вічний спокій. Тоді вона розбудила ката, аби він виконав наказ. Так свята Марина звершила свій мученицький подвиг.