святий мученик КононЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті священномученика Конона.

У царювання нечестивого Авреліана в місті Іконіі жив чоловік, на ім'я Конон. Він був гарний обличчям та богобоязкий. Дружина Конона мала також тверду віру в Господа. Обидвоє вони палали любов'ю до Бога. Впродовж довгого часу вони молилися Богові, щоб Він дарував їм сина. Господь почув їхні молитви і послав їм сина, якого вони назвали також Кононом. Мати в самій день народження немовляти відійшла до Господа, маючи тверду надію на порятунок, за словом Апостола: "Втім спасеться вона дітородженням" (1Тим. 2:15). Сам блаженний Конон проводив всі дні і ночі в молитвах. Коли виповнилося синові сім років, Конон роздав все, що мав, жебракам і, взявши отрока, пішов у монастир, де і проводив чернече життя. Господь дарував йому благодать, так що він сліпим давав прозріння, прокажених очищав, виганяв бісів і зцілював різні хвороби і творив багато преславних чудес.

Річка, що протікала в Іконії, весною бувала дуже повноводна, виходила з берегів і завдавала багато лиха жителям тієї країни, затоплюючи їх ниви, сади і будинки. В одне з таких повеней річка затопила набагато більше селищ, ніж звичайно. Іконійського жителі прийшли до Божого чоловіка, Конона і, припадаючи до ніг його, благали його:

- Допоможи нам, раб Божий, бо повінь більше звичайного затопила нас і все наше добро і майно; багато народу залишилося на іншій стороні річки, і не можуть прийти сюди.

- Я, браття, - відповідав їм блаженної Конон, - людина грішна і недостойний, що я можу зробити?

Але весь народ почав гучно волати до нього:

- Святий Конон, раб Божий, допоможи нам!

Тоді святий Конон пішов на берег річки і, звівши свої очі до неба, став молитися:

- Господи Ісусе Христе, як колись Ти почув Мойсея, раба Твого на березі Червоного моря і провів по суху синів Ізраїлевих, почуй так само нині, Владико, і мене, почуй заради народу цього, щоб вони побачили чудеса Твої і прославили Твоє благословенне Ім'я у віки віків.

Ввесь народ відповів:

- Амінь.

Негайно річка розділилася на дві частини, - одна частина раптово потекла назад, а інша своїм шляхом. Всі люди одноголосно заволали, вихваляючи Бога, Який спасає всіх, хто надіється на Hьоro. Люди і тварини повернулися в свої оселі, звідки були прогнані водою. Але води повернулися назад, затопили і горішні селища, і не тільки наповнили долини і ліси, але покрили навіть і місця на підвищенні. Тоді весь народ знову прийшов до Божого чоловіка й повідав, що трапилося. Святий Конон, підійшов до річки і, осінивши її хресним знаменням, сказав:

- Послухай веління Всесильного Бога, збери всі твої води в своє русло, не виходь зі своїх берегів і не затоплюй людських селищ.

Негайно річка, як слухняний своєму панові раб, потекла по своєму руслу, не виливаючись зі своїх берегів, хоча перед цим вода в ній стояла як гора. Так виповнилося слово Господнє: "якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горі цій:" Перейди звідси туди", і вона перейде" (Мф. 17:20). Святий Конон, піклуючись про спасіння душ людських, руйнував багато ідольських капищ і звертав невіруючих до Христа. Так було не тільки в Іконії, але і в навколишніх країнах. Трапилося, що звістка про святого Конона дійшла до правителя Домітіана. Сей нечестивий беззаконник прибув в Іконію і справив в цьому місті такий страх і сум'яття, що ніхто не насмілювався відкрито визнавати себе християнином. Багато віддалилися в гори і пустелі, де і проживали разом зі звірами, не бажаючи по страху відмовитися від сповідання християнської віри. Правитель Домітіана, за намовою диявола, повелів узяти чоловіка Божого Конона і привести до себе.

Коли святий був приведений на муку, Домітіан з привітною усмішкою подивився на нього і сказав йому:

- Здрастуй, благородний старець.

- Здрастуй і ти, - відповідав святий.

- Бачу, - продовжував Домітіан, - що справедливе те, що я чув про тебе, бо твій вид світлий і вселяє повагу, очі твої блищать як зірки і старечий твій вік не може бути наперед звинуваченням. Ми отримали звістку, що ти вражений смертоносною отрутою християнства, і не тільки сам помиляєшся, але і багатьох інших спокушає до того ж. Тим не менше ми не повірили цьому слуху, бо знали, що ти людина благородна і віддана нашій вірі.

На слова Домітіана святий Конон відповідав:

- Написано, що слід дотримуватися корисних порад, a не шкідливих. Чому ж ти відкинув Господа нашого, взятого і засудженого на смерть, померлого на хресті і покладеного у гріб? Чому ти не подивувався Його народженню від Пречистої Діви, Яка хоч і народила, але залишилася Дівою?  (Лк. 2:14). Чому не дивуєшся силі Того, Який наситив п'ятьма хлібами і двома рибами п'ять тисяч чоловік? Хто міг створити таке диво, як не Той, Хто відкрив був сліпому з народження очі, дарував життя мертвому Лазарю, чотири дні колишньому у гробі, а наостанок, по Своїй волі, постраждав для порятунку всього світу, при смерті Якого каміння розбилися, гроби отверзлися і багато святих померлих воскресло?

- Але якщо-б правдива була твоя розповідь, - заперечив святому Домітіан, - весь світ вірував б у твого Христа і знищилася б сила Зевса.

Святий Конон сказав:

- Так і буде - знищиться сей Зевс і всі ваші боги непереможною силою Господа нашого Ісуса Христа, що звелів мені проповідувати істину у якій я і пробуватиму вірним до кінця, бо написано в законі Христовому: "Я є дорога, і правда, і життя" (Ін. 14:2). Личить нам віруючим чрез багато лих увійти в Царство Боже, а діти цього віку, розкішно житимуть насолоджуючись мирськими благами, будуть вигнані геть і підуть у пітьму кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.

Ці слова мученика привели Домітіана в сильній гнів, і він повелів бити святого Конона і мучити різним муками. Святий безстрашно сказав:

- Я не боюсь твоїх мук, виконуй скоріше те, що задумав; молю тебе дай мені найтяжчі муки, щоб я сподобився і більшої нагороди у мого Христа.

Домітіан сказав:

- Я дам тобі корисну пораду: Послухай нас, і станеш гідним насолоджуватися разом з нами.

Але святий Конон відповів:

- Я бажаю врятувати свою душу, а не тіло, і бажаю насолодитися духовними радощами, а не тілесними. А ти, безбожний, будеш відданий мукам разом з отцем твоїм дияволом в пеклі, де не буде кінця твоїм мукам.

Після сього Домітіан запитав святого:

- Який ти маєш сан в твоїй вірі, нечестивий старець? Ти священик?

- Ні, - відповів мученик, - я проста людина, і недостойний цього священного сану, достойні якого радіють разом з Христом і зі святими Його Ангелами духовною радістю. Тим не менш і я живу для Господа мого Ісуса Христа, Йому вклоняюся і веселюся Ймення Його.

- Чи мав ти дружину? - Продовжував запитувати Домітіан.

- Мав, - відповідав святий, - але недовго жив з нею, бо вона відійшла до Христа Бога нашого.

- Чи є у тебе діти? - Знову запитав Домітіан.

- Маю одного сина, - відповів святий, - він залишився в моєму будинку, але я бажаю, щоб і він став перед тобою.

- Невже і він не поклоняється нашим богам? - Запитав Домітіан.

- Яке дерево, - відповів святий, - такі й гілки, але, прошу тебе, повели привести мого сина сюди, щоб ми разом прийняли мученицький вінець.

Негайно, за розпорядженням Домітіана були послані воїни за юним Кононом. Коли його привели і поставили перед мучителем, він запитав старшого Конона:

- Скільки років твоєму синові?

Конон відповів:

- Семи років я віддав його в монастир для навчання і там він навчився грамоті. Коли йому виповнилося дванадцять років, він був зроблений церковним читцем. А тепер йому сімнадцять років, і, по благодаті Христа, він має сан диякона, і знаходиться в числі священних служителів Божих. Я з дитинства навчив його жити цнотливо, і він гідний мученицького вінця. Прошу тебе: не зволікай довго, а повели нас віддати мукам, щоб ми разом були увінчані від Христа Бога нашого, бо ми християни і бажаємо померти за Христа.

- Як звати твого сина? - Запитав Домітіан. Мученик відповів:

- Він має одне ім'я з отцем.

Домітіан звернувся до юного Конона і став йому говорити:

- Ти чув, юнак, батько твій прожив багато років, був одружений, народив сина і досить тривалий час насолоджувався життям, а тепер вже старий; не дивно тому, що він бажає смерті. А ти ще юний і тільки що почав пізнавати всю красу життя, невже ти хочеш послухатися свого батька?

На лукаві слова мучителя юнак відповідав:

- Мій батько навчив мене почитати Єдиного Істинного Бога, Творця всього видимого і невидимого творіння, жити свято і благочестиво, показав мені шлях порятунку і сказав мені, що життя це не життя, а смерть, і всі любителі тимчасового життя вмирають для вічності, a y Владики нашого Ісуса Христа є життя безкінечне, яке Він дарує тим, хто любить Його. Крім того я навчений моїм батьком, що нечестивим ідолянам уготовано вічну муку у вогні, ніколи невгасаючому, а праведним рабам Христовим уготовані нетлінні вінці в славі Небесній, в нескінченному Царстві Христа Бога нашого, заради Якого ми залишили світ, і світ нас залишив. Навчений так моїм батьком, я одних думок з ним, я бажаю йти до Бога тим же шляхом, яким іде і він, і віддаюся на ті ж муки, на які і він віддав себе. Бо так сказав Владика мій Христос: "Отець Мій донині робить, і Я роблю", "Син нічого робити не може Сам від Себе, якщо не побачить Отець; бо, що творить Він, те й Син робить" (Ін 5:17,19).

- А якщо я твого батька погублю в жорстоких муках, то побажаєш ти загинути так само? - Запитав Домітіан. Відповідав блаженний юнак Конон, - бажаю померти разом з моїм батьком, щоб і ожити разом в Царстві Владики нашого, бо померти за Христа - це не смерть, a отримання вічного життя.

Тоді Домітіан звернувшись до старця Конона, сказав йому:

- Воістину сей юнак мудріше тебе і лише одного не дістає йому, - це, пізнавши істину, вклонитися нашим богам.

Старець Конон відповів мучителя:

- Юнак добре знає істину, бо поклоняється разом зі мною Тому, Хто сказав: "Я є Істина" (Ів. 14:6), бісівським ж ідолам, брехливим вашим богам, ні він, ні я не поклонимося на віки.

- В останній раз кажу вам: Послухайте мене і вклоніться богам, - сказав Домітіан, - щоб позбавитися від жорстоких мук і смерті і отримати від нас багаті дари.

Йому відповів старший Конон:

- О, зацькований від Бога беззаконник, ненаситний людської крові мучитель і нечестивий з усіх людей, чи не сказав я тобі з самого початку, що я християнин і бажаю разом з своїм сином померти за Христа, а ти, як сп'янілий злобою і божевільний, не пам'ятаєш моїх слів?

Тоді Домітіан звелів принести залізну решітку і сильно розжаривши її велів покласти святих мучеників оголеними на неї та обпалювати їх. Виконуючи приказане, одні з слуг розпалювали палаючі вугілля, інші лили на святих мучеників кипяще масло, - але святі залишалися неушкоджені. Старший Конон при цьому говорив мучителя:

- Хіба ти не пам'ятаєш, Домітіан, що я просив тебе віддати мене жорстоким мукам? А ти і цього не постарався зробити, бо це мука для нас незначна і ми не відчуваємо її.

Бачачи, що мученикам це анітрохи не зашкодило, мучитель повелів приготувати мідний казан і, наповнивши його оловом, сіркою і смолою, розпалити його і кинути в котел святих мучеників. При цьому він сказав:

- Якщо на розпеченому одрі їм прохолодно, то я зігрію їх у киплячому казані і подивлюся, чи зможе їх Бог звільнити їх з вогненного полум'я.

Святі, кинуті в казан, звели свої глава до неба і молилися:

- Творець всього, Господи! почуй нас, що моляться Тобі і пошли до нас Твого святого Ангела, щоб він остудив цей сильно розпалений котел, як колись остудив для трьох отроків вогненну Вавилонську піч; почуй нас, Владико, і поспіши до нас на допомогу, щоб всі зрозуміли, що Ти Син Бога Живого, що прийшов у світ.

Негайно ж помолились, Господь послав Свого Ангела, який небесною росою остудив котел і сказав їм:

- Мир вам, добрі воїни, вірні подвижники! не бійтеся та не лякайтесь, бо Христос з вами, Він зробить вас переможцями та причасниками вічної радості.

Після сього Домітіан повелів повісити святих мучеників вниз головами і підкурювати їх сморідним димом. Святий Конон старший, посміхнувшись на таке розпорядження, сказав:

- Божевільний! вогонь не пошкодив нам, невже ж ми злякаємося диму?

Коли святих продовжували мучити сморідним димом, вони сміялися над мучителем і говорили:

- He соромно тобі, окаянний, що два воїна Христові перемогли всю вашу гордовиту силу, посоромили батька вашого диявола і розтрощили і подолали всі його підступні хитрощі.

Домітіан виповнився великої люті і, не знаючи, що ще зробити, повелів, припинивши ці муки святих, а наказав перепиляти мучеників дерев'яною пилою навпіл. Коли слуги поставили їх і хотіли пиляти, святі просили слуг дати їм час для молитви, і так молилися Богу:

- Владико, Всесильний Боже, Творець неба і землі, Цар царюючих і Господь пануючих, дякуємо Тобі, що сподобив нас постраждати за Твоє святе Ім'я, зміцнив нас у муках і не допустив ворогам Твоїм потішатися над нами, а нас зробив переможцями диявола. Прославляємо Тебе, Христа Бога, Всесильного і Всеблагого Чоловіколюбця і молимо Тебе: подай мир Твоїй святій Церкві, сущої у всесвіті, осором і переможи гонящих її, скоро знищ мерзенні ідольські капища, збудуй Твою силу і поширити хвалу Твого святого Імені, збережи і помнож християнський рід, право прославляющий Тебе до кінця життя. Ще просимо Тебе, Владико, прийми з миром душі наші, хай не виповниться повеління мучителя і ми не будемо перепиляні, щоб не радів ворог наш, що він занапастив нас. Нехай Твоє милосердя завжди буде з нами і візьме нас до Себе, а Домітіан нехай дізнається, що ми Твої раби, і Ти, що зволив, то створили з нами, і коли хто буде слухати колишнє, прославить Твоє Пресвяте ім'я навіки.

Коли святі виголосили «амінь», з неба почувся голос, що закликає їх в небесні оселі; святі мученики, захистивши себе хресним знаменням, віддали свої святі душі в руки Божі. Негайно стався сильний землетрус, ідольські храми занепали і всі, що були в місті, ідоли розбилися, а Домітіан втік і сховався в своєму будинку.

Брати, що були в монастирі, почувши, що сталося зі святими мучениками, прийшли і взяли чесні тіла їх і, принісши в монастир, з честю віддали їх похованню, прославляючи Отця і Сина і Святого Духа, Єдиного Бога в Тройці. Амінь.

 

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

 

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ