св Георгій Хозевіт, св Домніка, св ЕмільянЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного Георгія Хозевіта,  преподобної Домніки та Еміліяна ісповідника.

Цей преподобний отець наш Георгій Хозевит, з юности Бога полюбивши і зрікшися світу, став ченцем, згодом аввою обителі Хозевської. Пішов до Єрусалиму задля поклоніння святим місцям, там, решту часу життя свого провадячи в пості і трудах, перейшов до Господа. У той-таки день пам'ять святої матері нашої Домники, яка під час царювання Теодосія Великого прийшла до Цар-города з Картагенського града, еллінкою будучи, з иншими чотирма дівчатами. Було ж про неї божественне якесь одкровення святішому архиєпископові Нектарію-патріярху — він, прийнявши її, сподобив хрещення святого. Після цього Домника свята чернечий на себе прийняла образ і життя, і у великому пощенні духовними трудами подвизалася, і чудес немало зробила: корабель, доланий хвилями, врятувала від потопу, море втихомирила. І пророцтва дар мала: смерть-бо цареву передбачила і провістила, ангела, що просвічує природу вод, очевидно бачила, та инші преславні божественні Таїнства відкриті їй були. У старості глибокій дожила-бо аж до царювання Лева і Зинона і, про свій завчасу до Бога відхід довідавшись, спочила з миром.




Свята Домніка з чотирма іншими дівчатами прибула до Царгорода з Карфагена за царювання імператора Феодосія Великого, будучи ще язичницею. Однак у Царгороді, почувши про Христа, загорілась сильним бажанням прийняти християнство і жити за правилами чистої небесної віри. Архієпископ Царгорода Святий Нектарій отримав про неї особливе одкровення. Тому, прийнявши її, він не тільки сподобив її святого хрещення, але й поставив  дияконессою.
Імператор Лев подарував їй землю за межами міста. На цій землі свята Домніка заснувала монастир на честь святого Захарії, зібрала навколо себе християнських дівиць і стала жити з ними, подвизаючись у пості. Вона створила чимало чудес: наприклад вона врятувала мореплавців, хто гине від бурі на морі, тим, що з благословенням пустила в море масло, отчого морське хвилювання припинилося. Вона мала також дар пророцтва, бо передбачила кончину царя, а також і свою смерть. Свята мирно почила в глибокій старості, доживши до царювання Льва і Зенона, відійшла до Господа у 474 році.

 

 

Святитель Еміліян, єпископ Кизіцький, жив за царювання лютого іконоборця - імператора Льва Вірменина (813-820). Разом з іншими єпископами він був викликаний у палац до імператора, який настирливо вимагав від єпископів відмовитися від шанування святих ікон. Святитель Еміліян перший твердо відповідав імператору, що питання про іконопочитання може обговорюватися і розв'язуватися лише в Церкві духовними особами, а не в царському палаці. У 815 році він був засланий в ув'язнення за правдиву віру, де і помер як ісповідник.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).