27 лютого - преподобного АвксентіяВ цей день Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного Авксентія, переставленню преподобного Константина філософа, у монахах Кирила, що був учителем слов'янського та преподобного Мирона пустинника і чудотворця.

За царювання Теодосія молодшого був у Царгороді муж чесний, у воїнському чині і в царських палатах відомий, на ім'я Авксентій, син Ади Перса. У Божественному Писанні і в зовнішній філософії досвідчений і добрими прикрашений ділами, він, познайомившися із преподобним Маркіяном, який пізніше був економом великої церкви, та з Йоаном, монахом добродійним, який при церкві святого Йоана Предтечі на передмісті, що Євдома називалося, жив, і з иншими богобоязливими мужами, наслідував життя їхнє і, покинувши світу цього суєту і гамір, став воїном Цареві Христові, прийнявши на себе чернечий образ, і став служителем Божим спершу в дияконському, тоді — у пресвітерському чині. І прийняв владу на бісів, щоб виганяти їх із людей, через що славлений був у царському граді. Він же, слави людської уникаючи, бажаючи ж безмовнішого життя, покинув багатолюдний град і відійшов у Витинію, і прийшов в гору пустельну, що Оксія називалася, містилася від Халкедона десь за десять стадій. Полюбивши ж те місце, вийшов на горб і, ставши на камені, підніс святі свої руки, хвалячи Бога й кажучи: "Бо ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно! И оселився в горі тій, яку пізніше від імени його прозвали Авксентієвою, як же у житії преподобного Стефана, який після того в тій же горі інокував і за ікони постраждав, сказано.

Мешкав же преподобний Авксентій у названій горі, і зустріли його пастирі, що шукали заблукалих овець стада, — їх же знайшли молитвами преподобного. З того часу відомим став преподобний, і почали приходити до нього люди: одні задля зцілення тілесного, бо всілякі хвороби молитвами його виліковувалися, инші ж — задля користи душевної. Тоді зібралися з навколишніх сіл благоговійні люди і збудували йому келію на верху гори. У ній же замкнувшися, преподобний через мале віконце з тими, що приходили до нього, розмовляв, на чесноти навчаючи і зцілюючи недужих: був-бо джерелом зцілень, сповнений Божої благодаті, і сходилися до нього з різних градів як до безкорисливого лікаря. Комитиса6 одна з Никомидії, яка осліпла очима, прийшла, взиваючи: "Помилуй мене, рабе Бога Вишнього". Він же, до всіх, що там були, сказав: "Грішним я є чоловіком і подібний пристрастями до вас, якщо ж вірите, що Той, Хто зцілив сліпого від народження не зневажить і цієї, то помолімося за неї до Бога ревно". Коли ж усі молилися, святий торкнувся очей її і мовив: "Зцілює тебе Ісус Христос, Світло істинне". І зразу прозріла жінка, і всі дякували Богові. Подала ж та комитиса милостиню велику жебракам, які сиділи при горі і просили подаяння від тих, хто приходив до святого. Про них же і сам святий піклувався, учнів маючи, що принесений хліб роздавали. Окрім зцілення, мав преподобний яснобачення дар: якось-бо прийшло до нього двоє чоловіків: один правовірний, другий же — єретичного мудрування. Правовірного-бо прийняв з любов'ю святий і бесідував з ним про душевну користь, до зловірного ж не промовив і слова, побачивши в ньому невірство. І коли відійшли від святого, почав зловірний ображати преподобного і злословити, лицеміром його називаючи. Ще ж вони не дійшли до свого дому, перестрів хлопець зловірного, сповіщаючи, що на доньку його напав біс і люто її мучить, і був той у печалі великій, і, пізнавши гріх свій, повів доньку біснувату до преподобного зі смиренним проханням. І зцілена була дівчина від бісівського катування, батько ж її — від зловірства. Двоє прокажених прийшло зцілення просити, спитав же їх святий: "Які ваші гріхи, що за них найшла на вас кара від Бога?" Вони ж, поклонившися, мовили: "Помилуй нас, рабе Христовий, і помолися за нас, щоб ми зцілилися". Сказав їм святий: "Це трапилося з вами, о браття, через клятву вашу, бо звикли ви часто божитися і клястися, і зрушили на гнів Бога". Вони ж, чувши те, були налякані, що знає про прогрішення їхні, і, впавши, каялися. Змилосердившися над ними, преподобний помастив їх єлеєм святим з голови до ніг, кажучи: "Зцілює вас Ісус Христос, я ж — чоловік грішний". І зразу прокажені очистилися від недуги своєї. Розслабленого, який лежав на одрі, привезли на колісниці батьки ж його, припадаючи до святого з плачем, говорили: "Через велику кількість гріхів наших розслаблення трапилося із сином нашим". Святий же сказав їм: "Чи вірите, що через мене, смиренного й відкинутого, Бог сильний зцілити його?" Вони ж сказали: "Воістину, ангеле Божий, ти посланий на спасення наше, і віримо, що все є в Бога можливе". Він же сказав їм: "За вірою вашою хай буде вам". І, взявши єлей святий, помастив ціле тіло розслабленого — і зразу той встав здоровий, і славили Бога всі. Про біснуватих же не іистачає слів оповісти, нелічено-бо, скількох від катування диявольського визволив Авксентій преподобний, до нього ж весь час із різних і найвіддаленіших країв і міст багато приходило, а инших, мучених лукавими духами, траплялося, насильно приводили — і всі зцілювалися молитвами його святими, мав-бо від Бога велику на бісів владу і силу. Прикликаний же був на Вселенський четвертий у Халкедоні святих отців Собор, і багато потрудився, подвизаючись на Євтихієву єресь і на Несторієве зловір'я, через те й дошкулянь багато від єретиків перетерпів. Благочестивий же цар Маркіян вельми його шанував, і всі святі отці його любили вельми, і виявився визначним серед отців святих як правовірний і чудотворець, премудрий і непереможний у слові, що добре знав тайни Божественного Писання, і просто хай буде сказано за Писанням: "Муж, сильний ділом і словом перед Богом і всіма людьми". Утвердивши ж зі святими Отцями православну віру, повернувся знову у свою пустельну в горі келію, багато ж і великих чуд на шляху, у Халкедон ідучи і звідтіля повертаючися, зробив, бісів з людей виганяючи і всілякі хвороби й недуги зцілюючи. Сидячи ж у келії своїй, велику користь приносив вселенній прикладом добродійного свого життя і богомовними повчаннями, ними ж насолоджувалися всі, що приходили до нього звідусіль, і чудодіянням. Ясновидними ж очима і на великій відстані бачив, наче близько перебувало, і дивився на безтілесних духів і душі праведних. Однієї ночі, замкнувшися, звичні свої до Бога посилав молитви. Учні ж та инші, що до святого прийшли, зовні спали, коли преподобний несподівано й незвично відчинив віконце, возвав велегласно, кажучи: "Благословенний Господь Бог, благоловенний Господь Бог, благословенний Господь Бог". І, тяжко зітхнувши, схилив голову до землі. До тих же, що близько стояли, але спитати його про те не сміли, сказав: "Світило, що було на Сході, о діти, Симеон, батько наш, упокоївся". Те сказавши, плакав дуже і знову мовив: "Святий отець наш, стовп і утвердження істини, Симеон Стовпник спочив, непорочна ж його і чиста душа мене, недостойного й нечистого, не погидувала, коли йшла мимо, привітати". І нажахані були ті, що чули про таке його ясновидіння. Запам'ятали ж годину, коли те мовив преподобний. І за якийсь час до благочестивого царя Лева, який після Маркіяна царств27 лютого - преподобного Авксентіяо прийняв, прийшла вістка про переставлення преподобного Симеона Стовпника, і розійшлася вістка та зразу по всіх усюдах, учні ж Овксентія преподобного, вичекавши, побачили насправді, що в той час переставився преподобний Симеон, в який же сказав про успіння його святий Авксентій. Невдовзі ж після преподобного Симеона наблизилася блаженна кончина й до Авксентія преподобного, який, у старість достатню вже прийшовши, благочесно і преподобно проживши та монастирів багато по різних місцях благословінням своїм влаштувавши, і аввою цілого Митійського краю бувши, і багатьох на спасення наставивши, перейшов до Господа.

 

Святий рівноапостольний Кирило, учитель слов'янський (до прийняття схими - Костянтин), і старший брат його Методій (пам'ять 6 квітня), за походженням слов'яни, народилися в Македонії у місті Солунь. Святий Кирило отримав дуже добру освіту, з 14-річного віку виховувався з сином імператора. У юному віці прийняв сан пресвітера. Після повернення до Константинополя був викладачем філософії. Святий Кирило з успіхом вів дебати з єретиками, іконоборцями і з магометанами. Прагнучи самоти, він віддалився на гору Олімп до свого старшого брата Методія, але його самота тривала недовго. Обох братів у 857 році послали в місіонерську подорож для проповіді хозарам християнства. По дорозі вони зупинялися в Херсоні і знайшли там мощі священномученика Климента, папи Римського. У 862 році почалася головна справа святих братів. На прохання князя Ростислава імператор послав їх до Моравії для проповіді християнства слов'янською мовою. Святі Кирило і Методій склали слов'янську азбуку і переклали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол, Псалтир і багато богослужбових книг. Потім святі брати були викликані до Риму на запрошення папи римського. Адріан І зустрів їх з великими почестями, адже Кирило й Методій принесли до апостольської столиці мощі священномученика Климента, папи римського. За природою хворобливий і слабкий, святий Кирило незабаром захворів і, прийнявши схиму, уснув 869 року.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).