В цей день Церква Свята (східного обряду, яка послуговується Юліанським календарем) віддає честь пам’яті преподобного ісповідника Якова, єпископа Катанського.
Про цього преподобного Якова инших писань не знайшовши, лише це, в Пролозі написане, маємо і знаємо, що з юних літ постницьке полюбив життя, став монахом й умертвлював себе постом, чуванням і злостражданням. Віддавався Божественних книг писанню, очистивши розум свій спершу молитвою від чистого серця, тоді єпископського сану сподобився. У роки ж іконоборців [Місяцеслов розповідає, що за царювання Копроніма примушували його відмовитися від поклоніння чесним іконам, але він не покорився] багато напастей перетерпів, гоніння ж, і вигнання, і невимовні біди, голод і спрагу, й иншого багато такого, що на нього злочестиві понавигадували. У тих-бо різних муках і в лютому томлінні блаженну свою душу передав у руки Бога, задля якого до смерти подвизався і від якого прийняв Царство Небесне, навіки радіючи.
Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).
* * *
Це сталося у Ватикані пізно ввечері 2 квітня 2005 р., коли - згідно відомої богослужбово-літургійної традиції і практики Західної і Східної Церкви - в її храмах уже правилися обрядово-молитовні служби 3 квітня. (І що, до того ж, календарно майже збіглося з 56-ю (7х8) річницею створення Північно-Атлантичного оборонного союзу (НАТО) - у відповідь на загрозу з боку безбожної Московської комуно-совдепівської імперії зла).
Так от, якраз того часу - на 85-му році від народження - завершився земний життєвий шлях cв. Папи Римського Івана Павла ІІ (в миру - Кароля Юзефа ВОЙТИЛИ). І його світла й щиросердна душа - за покликом і велінням Всевишнього Бога-Творця - відійшла у Вічність: до Небесних райських осель Царства Господнього. Вочевидь, важко переоцінити роль і значення багаторічного служіння Богові і людям цього визначного і натхненного та провадженого Святим Духом архипастиря і духовного лідера-слов'янина воістину СВІТОВОГО масштабу.
[І з актуальними роздумами і міркуваннями стосовно того, чим ця його діяльність - і саме в контексті історичного візиту в Україну в червні 2001 р. - спричинилася, зокрема, для нашої незалежної держави та її різноликого християнства, можна ознайомитися на цьому ж порталі. Для цього слід набрати і відкрити в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) такий текст (заголовок): "23 червня - Святого священномученика Тимотея - Кіріос".]
Разом з тим, мабуть, варто тут іще дещо відзначити й закцентувати. Й, зокрема, що незабаром після відходу у блаженну Вічність св. Івана Павла ІІ, а особливо з приходом на Римський церковний престол у березні 2013 р. - тобто якраз на 45-му році по тому, як, зокрема, у Західній Європі гучно вибухнула т. зв. "сексуальна революція" (1968 р.) - нині чинного понтифіка Франциска (Хорхе Маріо Берґольйо), у низці еклезіальних спільнот і структур (частин і служінь) Католицької Церкви помітно посилилися й активізувалися явно конформістські й доволі тривожні - ліберально-ліві та "суперекуменічні" ("ультрамультикультуралістські") тенденції.
Себто такі обставини і явища - причому, при (по суті) явному чи дещо закамуфльованому потуранні і заохоченні, а деколи і за прямої ініціативи з боку Ватиканського проводу - які (де-факто) значно відходять від Христового Євангелія та традиційного вчення й практики Церкви: скажімо, про спасіння - через віру в Ісуса Христа, встановлених Богом-Творцем і закріплених у Біблії норм і правил сімейного життя та персональної і суспільної моралі й етичної поведінки тощо. В т. ч. що стосується оцінки і ставлення до одностатевих та інших гріховних сексуальних збочень та "партнерств" і т. ін.
Крім того, з боку керівництва Апостольської столиці наразі активно просуваються, наприклад, дещо наївно-утопічні, але направду досить полемічні (і просто нереалістичні і нездійсненні) - глобалістські меседжі та проекти досягнення "всезагального миру і братерства та соціальної гармонії". Й - поміж іншого - шляхом "постійного міжрелігійного діалогу і взаємопорозуміня" тощо. В т. ч. лунають, наприклад, звернені до світової (наднаціонально-олігархічної) "еліти" заклики до створення "системи глобального управління". І це нібито необхідно для побудови "кращого, гуманнішого, справедливішого світу".
І які (всі ці й подібні до них пропозиції і розмови), між іншим, за своїм змістом, суперечать відомим істинам та світогляду Божого Слова. Включаючи і антибіблійну, за суттю, демагогію про, мовляв, "множинність шляхів" пошуку й наближення і пізнання Бога. Мало того: вони - так чи інакше - фактично сприяють і, по суті, торують шлях до встановлення ультратоталітарного домінування й панування ледь не в усьому світі отих самих - наднаціональних олігархічно-бізнесових і політичних чинників. Тобто (нині ще) тіньового "світового уряду". І на чолі якого, зрештою, і має, як виглядає, стати ніхто інший, як Антихрист (та його лжепророк)...
І т. д. й т. п.
Також окремо, вочевидь, варто зазначити, що нині у Ватиканських верхах, як видається, занадто вже некритично й вельми толерантно ставляться, приміром, до авторитарно-поліційного режиму держави-агресора (РФ). Включаючи - як це було, наприклад, у Великодньому посланні єпископа Риму "до міста і світу" від 12 квітня 2020 р. (тобто якраз у 6-ту річницю (72 місяці) з початку зухвало-цинічного - збройно-кривавого втручання імперсько-шовіністського Кремля на Сході України) - де містився дуже "ліберальний" і "великодушно-поблажливий" заклик: "послабити" міжнародні санкції (!) щодо нього...
І що дивує - так це те, що на таку "цікаву пропозицію" з боку Святого престолу тоді не було чути практично ЖОДНОЇ реакції, власне, саме з української сторони... Ні від відповідних структур і офіційних представників державної влади, ні від політичних і громадських діячів та об'єднань, ні від релігійного середовища...
До речі, якраз на той момент часу припав самий "розпал" (і, скоріш за все, штучного походження і поширення) т. зв. "пандемії коронавірусу", а точніше - її "найпершої хвилі"... Й на чому, безумовно, в тому часі й були зосереджені чи не вся головна увага і "вельми непрості клопоти" і ковідлихоманна - причому, по суті, під наглядом і тиском-контролем певних зовнішніх (тих же наднаціональних) кіл - "діяльність" майже всіх відповідних вітчизняних чинників...
Ба більше. До всіх таких тілорухів, а надто до піар-рекламних кампаній необхідності "всесвітньої загальної вакцинації" (і саме багаторазової і дійсно - доволі сумнівно-тривожної), дуже активно підключилося, власне, і керівництво Ватикану... Й усе таке - знову ж таки - практично і насправді веде до поступового утвердження супердиктатури того ж Антихриста...
І все це, а також і немало інших сучасних і досить яскравих і характерних подій та ознак - локальних і глобальних, мимоволі наводять на певні аналітичні й теологічні роздуми, припущення і логічні висновки. В т. ч., скажімо, і черговий - причому, значно масштабніший та криваво-руйнівний і нищівний і практично близький до геноциду виток збройної агресії вкрай озвіріло-сатанинського Кремля супроти України, що спалахнув 24 лютого 2022 р., тощо. А надто стосовно того, що, судячи з усього, теперішній світ вже фактично проживає в ЕСХАТОЛОГІЧНІ (завершальні) - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду.
(Крім того, також звертає на себе увагу, зокрема, і той факт, що у деяких публічних - "пацифістських" виступах чинного понтифіка після 24 лютого 2022 р. на тему російсько-української війни містяться все ті ж - попередні меседжі і навіть відомі й відверто скандальні заяви, посили і демонстративні акції, що, по суті, ставлять на один щабель кривавого агресора і терориста та його жертву. А також дещо завуальовані заклики про їхнє т. зв. політико-дипломатичне "примирення" і "порозуміння", які - фактично і направду - є нічим іншим, як цинічним підштовхуванням України до капітуляції...)
[І з з цікавими аналітичними роздумами щодо сутності деяких з тих - вищезгаданих сучасних есхатологічних подій та ознак (та певною дотичною тематикою), опублікованими на цьому ж порталі, можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "11 лютого - Перенесення мощей святого Ігнатія Богоносця - Кіріос".]