Вхід Господній в ЄрусалимЦього недільного весняного дня Церква Свята (східної традиції, а в окремі роки разом з нею - і решта християн) відзначає Вхід Господній в Єрусалим.

Це - велике свято, Вхід Господній у Єрусалим, у християнському році відноситься до числа дванадесятих.

Коли Ісус Христос входив до Єрусалиму, Він наблизився до Вітфаґії і Віфанії, до гори, що зветься Оливної, і послав двох учнів Своїх, сказавши: "Ідіть у село; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніхто з людей ніколи не сідав; Відв’яжіть його, і приведіть, і якщо хто спитає: Нащо відв’язуєте? скажіть тому так: Господь потребує його". Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він сказав їм. Коли ж стали відв’язувати молодого осла, господарі його їх запитали: Нащо осля відв’язуєте? Вони ж відказали: Господь потребує його. І привели його до Ісуса, і, поклавши одежу свою на осля, посадили на нього Ісуса. І, коли Він їхав, люди стелили одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то весь натовп учнів в радості велемовно Бога хвалив за всі чудеса, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах, і слава на висоті!" (Мт. 21, 2-9).

Урочистий вхід Ісуса в Єрусалим був вступом Його на шлях хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мт. 21, 1-11; Мк. 11, 1-11; Лк. 19, 29-44: Ін. 12, 12-19). У старозавітнього вибраного народу був звичай: царі і переможці в’їжджали до Єрусалиму на конях або ослах, і народ урочистими вигуками, з пальмовими гілками в руках, зустрічав їх. Виконуючи пророцтва Старого Завіту (див. Зах. 9, 9), Христос саме таким урочистим чином в’їжджав в Єрусалим, але не як цар земний або переможець у війні. А як Цар, Царство Якого не від світу цього (Ін. 18, 36), як Переможець гріха, прокляття й хвороби, диявола і смерті. Тогочасний єврейський народ, що замешкував Святу Землю і знаходився під римським ярмом, очікував Месію, передусім та особливо, як політичного визволителя. І всім здавалося, що Чудотворець, Який буквально вчора, суботнього дня, воскресив Лазаря і колись - майже з нічого - нагодував 5 тисяч, а іншого разу 4 тисячі народу (це - лише чоловіків, не рахуючи жінок та дітей), а також здійснив і безліч інших дивовижних вчинків та благодіянь, цілком може бути саме таким земним вождем і правителем. Тобто Який незабаром приведе Свій народ до відновлення його національно-державної незалежності і земного царства добробуту, процвітання й насолоди.

З тих, які тоді перебували на вулицях Єрусалиму, тільки один Христос знав, що - натомість тимчасового земного царства - Він приносить людині вічне й благословенне Царство Небесне. Замість позбавлення від дочасного земного рабства Він, абсолютно безгрішний, святий і праведний, взявши на Себе всі провини й беззаконня цілого світу та неминуче покарання за них, таким чином звільняє людину, щонайперше та надто, від поневолення набагато гіршого - від сатанинського рабства гріха й прокляття. А також і незмінно пов'язаних з ним різних згубних, руйнівних залежностей, пристрастей і немочей, недуг та хвороб, смутку й зубожіння, небезпек, тривог та печалі. І, зрештою, самої смерті. Та у такий спосіб відкриває їй благословенний шлях до блаженного - вічного й радісного життя з люблячим та милосердним Богом-Творцем. Того Божого Царства, котре фактично народжується й утверджується в серці і розумі кожної - правдиво й твердо - віруючої і довіряючої Христу та Його Слову людини вже тут, у перебігу її туземного життя. Він Один знав, що той шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до жахливих тортур, Голгофи і Хреста.

Одначе після чого - на третій день - сталося Його світле, славне і радісне Воскресіння!

І тут уже від кожної конкретної людини залежить, почувши цю євангельську Добру Новину про Відкупителя Христа та Його неймовірні, жахливі страждання і хресну жертву та, зрештою, це Воскресіння, або - в щиросердному покаянні і смиренні, благоговінні й подяці Богові - прийняти їх і таким чином, врешті-решт, увійти до Царства Небесного. Або - легковажно знехтувавши чи навіть гордовито й свідомо, проте абсолютно безвідповідально, відкинувши їх, - готувати собі зовсім іншу долю.

Сказане зовсім не означає, що Боже Провидіння абсолютно ігнорує та опирається розв'язанню різних дочасних, тимчасових проблем і питань: в житті як окремих людей та родин, так і цілих людських груп і спільнот (народів, націй, країн). Просто в Господньому плані для всього цього існує свій певний порядок, пріоритетна послідовність, загальна мета і призначення. Та, природно й відповідно, належний час та конкретні обставини і ситуації для їх реалізації. Так, скажімо, національно-державне відродження і унезалежнення того ж Ізраїлю, як відомо, сталося - за певних сприятливих умов - 14 травня 1948 р., а от України - 24 серпня 1991 р. І т. д. й т. п.

Описане царське прославляння Христа перед Його муками і смертю Церква згадує для свідчення, що страждання Спасителя були цілком добровільними і свідомими - заради визволення, зцілення (духовного й фізичного) і спасіння всіх людей з усіх народів і рас, мов та наріч, племен і культур. Назва "Вербна неділя" походить від того, що на це свято віруючі приходять до храму з гілками, як правило, вербових рослин чи інших дерев, які першими розпускаються навесні. В ознаменування тих гілок, які різали ці люди, що радо й натхненно зустрічали Ісуса в Єрусалимі. Звичайно, на півдні використовують квіти і гілки інших дерев, зазвичай, пальм. В Україні ж, де таких дерев немає і де перша розпускається верба, з давніх часів стали використовувати її гілки. Тому і саме свято стало називатися Вербною неділею. Але справжня його назва - Вхід Господній до Єрусалиму.

 

 

Згадане вище велике й дивовижне чудо, яке здійснив Ісус у суботу, напередодні Свого урочистого входу в Єрусалим, - воскресіння померлого близького й улюбленого Свого друга Лазаря, котрий вже чотири дні, як знаходився у гробі, Святе Євангеліє описує так.

Коли "відвалили камінь від печери, де лежав померлий [Лазар]", Ісус "звів очі до неба" і звернувся до Бога-Отця з хвалебною молитвою, після чого "Він голосно промовив: "Лазарю! Вийди геть". І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане хусткою. Ісус говорить їм: розв'яжіть його, нехай іде" (Ін. 11, 41-44).

Над українським Поліссям - і саме у ніч на Лазареву суботу, 26 квітня 1986 р., яка тоді, до того ж, збіглася з початком (ПЕРШИМ днем) старозавітньої Пасхи, - апокаліптичний "третій ангел затрубив, і впала з неба велика зірка, що палала подібно до світильника, і впала на третю частину рік і джерела вод. Ім'я цієї зірки - "полин"; і третя частина вод стала, як полин, і багато з людей померло від вод, тому що вони стали гіркі" (Одкр. 8, 10-11).

У такий - символічний, образно-алегоричний спосіб, причому ще приблизно за 19 століть до цієї події, Слово Боже пророче сповістило й попередило людство про майбутню - світового рівня й масштабів - Чорнобильську катастрофу. Ту, яка дуже голосно й нагально поставила на світовий порядок денний різке загострення різноманітних екологічних проблем та загроз. І, щонайперше, гранично чітко окреслила всі ті згубні, нищівні небезпеки розвитку й нічим не обмеженого - як слід не продуманого й неконтрольованого поширення та застосування атомної енергетики. Та, загалом, різних інших новітніх технологій. Й, насамперед, щодо природного довкілля та людського здоров'я і благополуччя. Але не тільки й виключно це.

Таким чином, крім того, Господнє Провидіння - досить чітко й зрозуміло - означило (ніби "запечатало") Свою тверду волю і, зокрема, щодо подальшої долі України та її Божого народу. В т.  ч. обох еклезіальних (східної традиції) частин - головних нащадків і спадкоємців її історичної Київської Церкви. Котрі тоді - подібно до померлого Лазаря у гробі - перебували у стані рабського поневолення (по руках і ногах оповиті "поховальними пеленами" та "хусткою" на власному національно-культурному і духовному обличчі). Себто, в складі (в спільному "гробі") Московської комуно-совдепівської "імперії зла, безбожництва й беззаконня" та її, по суті, одержавленої РПЦ, "суперканонічно" відновленої у 1943 р. за наказом кривавого супертирана й оберката Сталіна. І ледь не вся верхівка та значна частина духівництва якої була (де-факто) ручною та слухняною правлячому - запекло-атеїстичному тоталітарному режиму.

Або, як каже з цього приводу текст Святого Письма, "і почув я інший голос з неба, який говорив: вийди з неї геть" - неоєгипетської і неовавилонської "великої блудниці" (євразійсько-шовіністської імперії "ІІІ Риму"), улюблений "народе Мій, щоб [більше] не брати вам участі у [тяжких переступах і] гріхах її та не зазнати покарань її; бо гріхи її дійшли до неба, і Бог пригадав [усі ці] неправди її" (Одкр. 18, 2,4-5). Й, при цьому, добре запам'ятай, що ця жінка ("велика блудниця") "сиділа на звірі червоному, сповненому імен богохульних" , - самому дияволові. Й "вона тримала золоту чашу в руці своїй, наповнену мерзотами і нечистотами блудодійства її", і що ця "жінка упоєна була кров'ю святих і кров'ю свідків Ісусових" та, загалом, "і всіх [інших] убитих на землі" (Одкр. 17, 2-6; 18, 24).

"Вийди з неї геть", з цієї богоненависної, кривавої імперії, та "розв'яжи" ті "поховальні пелени" і зніми цю недоречну, ганебну "хустку" з власного обличчя. Але ви, при цьому, неодмінно "щоб усі були єдине" (Ін. 17, 21). Щоб між вами усіма не було якихось прикрих і безглуздих непорозумінь і розділень, конфронтацій, ненависті та взаємопоборювань. На будь-якому ґрунті: чи то політичному, або соціально-суспільному, релігійному чи світоглядному, мовно-етнічному, регіональному або расовому тощо. "Вийдіть" і "у ті дні", як вказує шлях їх подальшої спільної подорожі Господь, йдіть (повертайтеся) "разом із землі північної", тобто сучасної України, що (через Чорне море) розташована на північ від близькосхідного регіону, "у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим". (Тобто до своїх благодатних - євангельських за змістом - духовно-етичних першовитоків і джерел "київського благочестя"). Та що, як сказав Господь, "Я укладу" з вами "новий завіт", - в єдності і взаємній любові досягайте Божого Царства (Єр. 3, 18; 31, 8,31). А вже потім і відбудеться, зрештою, цей "вхід Господній в Єрусалим" - величне й переможне повернення Ісуса Христа на землю, у цей світ - до Свого Божого народу!

 

 

І тут, мабуть, досить цікавим буде відзначити й закцентувати, що (дуже схоже) нині переживаємо черговий період (етап) певних змін. Себто - з перебігу деяких  (чи не "пророчих") подій та обставин  -  можна припускати, що, нарешті, "ввімкнулося" своєрідне "зелене світло". А саме: для настання цього реального й конкретного етапу - попервах (вельми непростого й нелегкого) процесу (спроби) ґрунтовного "очищення" нашої української землі "від усякої скверни" (включаючи корупцію і т. ін.). Причому, за умов якраз збройно-гібридної агресії - ззовні. Та шаленого й потужного ("євросолідарнісного" та ін.) спротиву і гострої тотальної критики та ледь не обструкції (у т. ч. ТБ-"прямий" та ТБ-"п'ятий" і т. п. натиск і нагнітання суцільного негативу й песимізму, "опозиційної" ("за смерть") "платформи"-зневіри та розпачу, безвиході і безнадії чи навіть провокативно-істеричне збурення всіляких суспільних заворушень і протистоянь тощо) - всередині країни. А вже (затим) поступового - благодатного й благословенного повернення нашого християнського народу до тих своїх - вищезгаданих євангельських духовно-етичних першовитоків і джерел.

І воно, це "зелене світло", як видається, "ввімкнулося" вже буквально на наших очах, замінивши собою попереднє - (і за його істинним змістом) заборонне "червоне світло". Те, що його впродовж п'яти постмайданних років (2014-2019), одного разу "ввімкнувши", надалі (де-факто) вперто підтримував і ретельно оберігав режим п'ятого президента. Або, інакше кажучи, тодішні можновладці, по суті, всіляко імітували й мімікрували т. зв. "рух" ("поступ") - згідно відомого виразу: "крок уперед - два назад"... (Хіба що і, зокрема, у релігійно-конфесійному дискурсі, зрештою, вдалося досягти відомого позитивного результату: у вигляді реорганізації й утвердження канонічної Православної Церкви України. А також отримання безвізу з ЄС та дещо ін.)

Так, наразі нам ще не надто відомі й зрозумілі і не зовсім очевидні якісь чіткі й достеменні та конкретні його, цього етапу, деталі й подробиці. Тим паче, що, як добре знаємо, (суто людським - відносно обмеженим розумом) премудрість та шляхи й суди Господні - незбагненні й недослідимі (Рим. 11, 33). Й тому маємо тут пам'ятати і враховувати, що в якихось певних ситуаціях Він може діяти і вчиняти дещо нестандартно і навіть несподівано та, на перший погляд, доволі парадоксально. В т. ч. всупереч будь-якій - суто ЛЮДСЬКІЙ (і навіть "дуже теологічній") логіці, думці і розумінню. "Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?" (Рим. 11, 34,35).

І деколи так стається і відбувається, що "Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, - щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом" (1Кор. 1, 27-29).

І ось, приміром, у Самого Ісуса Христа більшість Його учнів-апостолів були прості і, до того ж, не "дуже вчені" галілейські рибалки. Чи от блудниця Рахав з обложеного Єрихону увійшла до Його родоводу. А найславетнішим і найвеличнішим давньоізраїльським царем і псалмоспівцем став пересічний пастух з Віфлеєма Давид...

Або, зокрема, і таке. Після закінчення 2-ї світової війни саме запекло-богоборчий і параноїдно-шовіністський - радянський сталінський режим подавав суттєву, а особливо політико-дипломатичну (й, передусім, в ООН), підтримку і сприяння щодо... відродження на Святій Землі єврейської держави - незалежної держави Ізраїль. А також надав їй конкретну й немалу військову допомогу перед лицем багаторазово чисельнішого і сильнішого ворога у перебігу першої арабсько-ізраїльській війні 1948-1949 рр. (Так, у подальшому, як відомо, вектор геополітики СРСР на Близькому Сході різко повернувся рівно на 180 град.) Але все - тут згадане - було тоді (в 1947-1948 рр.) допущено й використано Божим Промислом задля успішної реалізації Його численних пророцтв та обітниць. А надто стосовно, врешті-решт, вищезгаданого - майбутнього повернення, себто вже Другого "Входу Господнього в Єрусалим". Надзвичайно славного, радісного і супертріумфального!

Й також. Експансійно-загарбницькі апетити й зазіхання тієї ж кремлівсько-сталінської верхівки - і, зокрема, в перебігу 2-ї світової війни, починаючи від т. зв. "золотого вересня" 1939 р. і аж до її завершення, - Господнє Провидіння використало, скажімо, для ПРАКТИЧНОГО соборного збирання воєдино - в межах УРСР - принаймні, основних українських етнічних теренів. Себто, по суті, ДОВКІЛ їх історичної духовно-ментальної "колиски" і головного культурно-цивілізаційного центра - Києва. І що також мало, має і матиме (й особливо у ПОДАЛЬШІЙ перспективі) неабияке, а надто ДУХОВНЕ - євангелізаційне та екуменічне значення у Божому плані спасіння людського роду.

І т. д. й т. п.

І, мабуть, певним "небесним знаменням" (своєрідною "печаткою"), що, судячи з усього, якраз і засвідчило його - згаданого вище етапу - настання і початок, послужила, зокрема, ось така "сумарна" ситуація, яка склалася, щонайперше, на дату 21 квітня 2019 р. Тобто якраз через 33 роки після з'явлення пророче-апокаліптичної "зірки "Полин"" (та на 28-му році по відновленні незалежності України) і коли - за Старим стилем - відзначався Вхід Господній в Єрусалим, а за Новим - Пасха Христова. Крім того, на цей же день тоді припав саме ДРУГИЙ день старозавітньої Пасхи.

А також (і що досить важливо й знаково) цього ж самого дня, 21 квітня, в Україні відбувався ДРУГИЙ тур чергових президентських виборів. І їхній (по-своєму) логічний результат неначе "провістили" й "утвердили" ті вербові гілки, вкриті молодою зеленню, які у той святковий день українські християни східної традиції урочисто принесли освячувати до своїх храмів. А от коли 20 травня проходила інавгурація новообраного глави держави, то в цей день "старостильні" Східні Церкви згадували Явлення на небі Чесного Хреста Господнього в Єрусалимі - в день П'ятидесятниці (Зелених свят) 351 р. Й - поміж іншого - саме як пророчий прообраз передбаченого в Божому Слові грядущого навернення величезного числа людей з усіх народів до Христа Спасителя: вже при наближенні Його Другого приходу. І такий - у цьому ж контексті і духовному значенні - перелік збігу подібних дивовижних символічних ознак, в т. ч. щодо, скажімо, і календарних дат дочасного обрання (21.07) та урочистого початку роботи (29.08) нової ВР (ІХ скликання) тощо, можна було б продовжити...

Або, як про все це наголошується в Слові Божому, Господь  - "Він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним" (Дан. 2, 21). А ось щодо декого з таких правителів Він - поміж іншого - завважує і акцентує таке: ти - "слуга Мій, - говорить Господь, - і буду тримати тебе як печатку, бо Я обрав тебе, говорить Господь Саваот" (Аг. 2, 24). 

У т. ч., згідно Його задуму й постанови ("веління"), державна - "вища влада" має бути і активно діяти як правдивий і дійсний "слуга Божий". Тобто вірно служити підданим (своєму народові) - "на добро", при якій "роби добро і одержиш похвалу від неї... А якщо чиниш зло, то бійся, бо недарма [начальник] носить меч; він - Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. Тому треба коритися [такій - справедливій владі] не тільки зі страху покарання, але й заради сумління" (Рим. 13, 1-6).

Й от конкретна діяльність і реальні кроки (а надто - їх плоди-результати) чинної влади в Україні (доволі різношерстного "слуги народу", що деколи, напевно й дійсно, виявляє дещо "шкребково"-кострубату й етично-неоковирну, а то і зовсім негідну й аморально-сандальну поведінку деяких своїх "Адамових нащадків") мають - чітко й достеменно - засвідчити й довести. Тобто: наскільки вона відповідатиме такому біблійному стандарту, а особливо своїм власним передвиборчим деклараціям і обіцянкам та згодом - пізніше оголошеним цілям і намірам. (В т. ч. що стосується, скажімо, підпорядкування великого (олігархічного) капіталу нормам і правилам ведення цивілізованого - законного бізнесу; суттєвого перезавантаження та оновлення правоохоронної і судової систем, а також інших держструктур і органів; рішучої й послідовної боротьби і викорінення корупції, а надто "топової", ретельне розслідування, зокрема, терактів і, насамперед, гучних і резонансних - кримінального і політичного забарвлення та різних інших беззаконь і зловживань, включаючи безумовне притягнення до відповідальності всіх осіб, до них причетних, і т. п.)

І серед яких, цих задумів і дій, одначе (в т. ч. деякі законодавчі ініціативи і кадрові призначення), були і є й окремі - не надто вдалі й усебіч не продумані чи навіть - доволі суперечливо-дискусійні (включаючи проґендерні й ін.). Коротше кажучи, поживемо - побачимо: як воно там надалі направду буде і станеться...

І серед них, поспішно-полемічних та "тем поза належною увагою", цією секулярно-ліволіберальною - "зеленою" політкомандою та її керівництвом, по суті, не було озвучено і заявлено (в усякому разі, вчасно та більш-менш чітко і вповні) майже ніяких - доволі ясних, прямих і однозначних меседжів, зокрема, щодо державно-конфесійних стосунків. Та, назагал, духовно-релігійної і етично-ментальної сфери, включаючи і питання суспільної моралі та традиційних сімейних цінностей тощо.

І так виглядає, що відповідного - сподіваного євангельського пробудження і преображення, а особливо якраз у цій (духовно-етичній) царині (себто нового  - вже другого "Входу Господнього" в наш ІІ Єрусалим" (Київ)), скоріш за все, слід чекати в перебігу вже ПОДАЛЬШИХ (і позначених тією ж Господньою "печаткою" Святого Духа) якісних - суттєвих, кардинальних змін і трансформацій в державі і соціумі. Тим більше, "що Той, Хто почав у вас [це] добре діло, вершитиме його аж до дня Ісуса Христа" (Фил. 1, 6). І для чого, дуже схоже, нині чинна Зе-влада є суто тимчасово-перехідною, своєрідним (і так - схоже, дещо неоднозначно-суперечливим і навіть парадоксальним) містком-трампліном для їх, зрештою, настання й успішного старту.

Себто саме тих перемін, які, природно, ніяк не можуть успішно відбуватися й утверджуватися без активної та вирішальної участі відновленого і натхненного Святим Духом правдивого - вітчизняного Божого люду: духовно живими (дійсно народженими "згори") християнами-патріотами всіх конфесій і традицій - православними і греко-католиками, римо-католиками та протестантами. І не дарма же св. Папа-слов'янин Іоан Павло ІІ саме Україну пророче називав "лабораторією екуменізму"!

 

Іншими словами, в Бога є для нас, різноликих українських християн, і саме в цей наш час, коли надзвичайно і все щільніше - у т. ч. (т. зв.) "русскій мір", радикально-ісламістський та ін. тероризм, гомодиктатура, окультизм і неопоганство та численна і різноманітна інша - диявольсько-демонічна "ось, темрява вкриває землю, а морок - народи" (Іс. 60, 2), дуже важливе й відповідальне доручення і завдання. Причому, не лише суто національно-"внутрішнє". А саме: "і буде у той день", що з української землі славного Господнього ІІ Єрусалима (Києва), котрий "назветься домом молитви для всіх народів", Святим Духом потужні й благодатні "живі води потечуть" - Божої милості і любові, воскресіння та зцілення (духовного й фізичного) і спасіння. Причому, "половина їх до моря [багатьох народів] східного і половина їх до моря [багатьох народів] західного; влітку й узимку так буде". Й, безсумнівно, що ці "живі води" - поміж різних інших країн і народів - досягнуть теренів і РФ (країни-агресора), й інших пострадянських держав. Тим більше, що той "храм стояв лицем на схід" і "з-під порога храму тече [жива] вода на схід". Тобто історично (в т. ч. і дотепер) спасенні Євангеліє та віра Христова на переважній більшості цих географічних широт проповідувалися й поширювалися, головним чином, якраз священнослужителями й місіонерами з Києва та, назагал, уродженцями українських земель.

І всюди й скрізь, "куди ввійде цей потік, усе буде живе там". А "біля потоку по берегах його, з того й іншого боку, будуть рости всякі фруктові дерева, які приносять їжу: листя їх не будуть в'янути, і плоди на них не будуть виснажуватися; кожен місяць будуть [дуже рясно] визрівати нові, тому що вода для них тече зі святилища; плоди їх будуть уживані в їжу, а листя - на лікування" (Зах. 14, 8; Іс. 56, 7; Єз. 47, 1,9,12). Й тодішня - вельми велика духовна спрага й жага по цій спасаючій "живій воді" (по Богу та Його животворящому Слову) спричинить, як пророче "говорить Господь Саваот", те, що "буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея [себто правдивого - щирого практикуючого вірянина] і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог" (Зах. 8, 23).

А тому наразі "утішайте, утішайте народ Мій, - говорить Бог ваш; говоріть до серця Єрусалима" - як того, що на Святій Землі, так і на "землі північній", - "і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за [беззаконня і] неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої". (Але, вочевидь, головне й основне  таке відкуплення приніс Сам Христос на Хресті.) Так, справді, бувало раніше, що будь-який чоловік "подивиться на [цю нашу] землю, а там - лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. І не буде більше темноти в країні, де було горе. Час, що минув, принизив [цей] край", проте "майбутній - звеличить і прославить" (Іс. 40, 1,2; 8, 22-23).

Тобто: щоб, здобуваючи та зміцнюючи цю "єдність духу в союзі миру" (Еф. 4, 3), різноконфесійне українське християнство та, взагалі, вся - проваджена Святим Духом - багатобарвна Христова Церква по цілому світі нині, коли якраз "зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр. 12, 12), - поміж іншого - потужно відродили й розвинули в собі благодатне служіння свв. пророків Іллі та Іоана Предтечі. Аби неспростовно й успішно викривати і протистояти в суспільстві всілякому ідолопоклонству, поганству та окультизму, квазі-релігійному фарисейству (лицемірству), корупції, гидотному розтлінню, збоченню (в т. ч. ґендерно-содомському, а також екологічному й ін.) й беззаконню, агресії, нетерпимості й ворожнечі (включаючи будь-яку ксенофобію та шовінізм, расизм, антисемітизм і т. п.), будь-якій несправедливості (соціальній та ін.) і неправді, абортам тощо. Та "щоб навернути" багатьох людей "до Господа Бога їхнього", а от "серця батьків до дітей [та дітей - до батьків], і непокірних - до мудрості праведників, щоб приготувати [грядущому] Господеві народ звершений"  (Лк. 1, 16-17). Так, щоб коли "у той час назвуть Єрусалим престолом Господа, і всі народи заради імені Господа", заохочувані й проваджені, а особливо прикладом різноликих християн "із землі північної" (України), "зберуться в Єрусалим", то вони "не ходитимуть уже більше за пожаданням [колишнього] лихого свого серця" (Єр. 3, 17-18). 

Й саме у тому часі, коли "скінчаться часи язичників", себто коли конче припиниться "потоптання Єрусалима язичниками" (Лк. 21, 24)  - беззаконними чужинцями, (причому, як того, що на Святій Землі, так і "другого", який на Дніпровських пагорбах і крутосхилах), то до повноти Божого "спасіння" остаточно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим. 11, 11,25,26).

І для чого, щоб українська Церква та й ціле вселенське Тіло Господнє Сходу і Заходу максимально відповідало тому - всевоскресаючому й оживляючому взірцю і стандарту, які визначив для нього Сам його Божественний (і єдиний) Глава й Первосвященик - Ісус з Назарету. Це - коли "проповідуючих" Його "Євангеліє всьому творінню" і дійсно духовно "народжених згори" - правдивих і активних, себто утверджених та діючих у дарах і плодах Божого Духа "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16, 15,17,18; Ін. 3, 3,7). Як це було, наприклад, в ранній Церкві, коли "до [християнської спільноти] Єрусалима сходилося безліч людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і вони всі зцілялися". Й усе це немало сприяло тому, що в тому часі "церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно" (Діян. 5, 16; 16, 5). Крім того, в середовищі таких вірних "і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Іоїл 2, 28).

 

[З деякими додатковими актуальними думками, аргументами і спостереженнями з даної (та дотичної до неї) тематики, опублікованими на цьому ж порталі, можна ознайомитися, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "21 листопада - Святкування Собору Архистратига Божого Михаїла... - Кіріос". А, крім того, також: "28 липня - Володимира Великого, рівноапостольного князя... - Кіріос".]

 

Судячи з багатьох характерних і красномовних подій та ознак довкіл нас, дуже схоже, що "в [ці] останні роки"  і "в останні дні" (Єз. 38, 8,16) Історії спасіння людського роду, вже невпинно наближається той - такий довгоочікуваний Христовою Нареченою - благословенний час, коли, нарешті, відбудеться - вже другий, у всій Його силі, славі і тріумфі, - "вхід Господній в Єрусалим". Та, відповідно, Його судний "настане день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні та смиренно-сокрушеному дусі] прикличе ім'я Господнє [Христа-Месії], спасеться". Бо тоді Ісус увійде в його серце і розум і Своїм Святим Духом замешкає там та провадитиме по життю. Й саме у правдивій Церкві Божій і "буде спасіння, як [про це] сказав Господь" (Іоїл 2, 31-32; Іс. 66, 2).

І як також наголошує Слово Боже, тоді ж, в перебігу цього "дня Господнього, великого і страшного", саме "і ви" теж, спасенні і праведні, "що благоговієте перед ім'ям Моїм", судитимете "і будете топтати нечестивих, бо вони будуть порохом під стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваот" (Мал. 4, 2,3,5).

"АміньТак, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр. 22, 20).

 

 

Хорватія море 2020 ціна