пророк ІсаяЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті святого пророка Ісаї, великомученика Христофора, перенесення мощів святого Миколая Чудотворця з міста Мир до міста Бари.

Святий пророк Ісая родом був з Єрусалиму, з роду царів Юдиних, син Амоса, не пророка Амоса, але иншого. Пророк-бо Амос був родом із Текоа, а не Єрусалиму, один з випасачів худоби, не з дому царського, а вшанований між святими пророками. А батько Ісаї Амос був одним із родичів царів єрусалимських, брат рідний Амесія, царя Юди, і не вшанований між пророками святими. Ісая ж, син його, у страху Божому вихований і закону Господнього навчений, коли віку дорослого дійшов, поєднався законним шлюбом і дітей народив, як же сам про те повідомляє. "Приступив, — каже, — до пророчиці", тобто до дружини своєї, взятої у співжиття з лику дівчат, які в церкві Господній до віку шлюбного працювали, добродійної і святої, що ненастанно молитися звикла, і сподобленої благодаті пророчої за богоугодне її життя. З двох причин пророчицею названа: і тому, що дружина пророка, і тому, що сама дар пророкування від Бога прийняла. І зачала в утробі від мужа свого святого Ісаї-пророка, і народила сина. І знову Ісая говорить: "Ось я і діти, які мені дав Бог". Тут, за розумінням тлумачів, про природних своїх дітей розповідає. Згадано в його пророцтві сина його Шеар-Яшува. А блаженний Єронім з єврейського переказу розповідає про святого Ісаю і те, що він по матері є дідом Манасії-царя, ката свого: від дочки-бо його Офовії, що Єзекії-цареві пошлюблена була, Манасія народився. Почав же Ісая святий пророкувати за царювання Азарії, царя Юди, який і Уззією в Письмі Святому називається.

Був же той цар сином Амосія-царя, братанком же Амоса, батька Ісаї. І пророкував Ісая святий у дні того царя Азарія (що й Уззія), сина Амосії, і в дні царя Иотама, сина Уззії, і в дні царя Ахаза, сина Иотамового, і в дні царя Єзекії, сина Ахазового, і в дні царя Манасії, сина Єзекії, від якого ж і постраждав. Як же і що пророкував, просторо його книга достатньо виявляє, з неї ж і життя його богоугодне відоме. Настільки ж добровгодний був Богові, що й бачити Його сподобився, як сидить на престолі високо і превознесено, навколо ж нього стоять шестикрилі серафими, що співають: "Свят, Свят, Господь Саваот, повне небо і земля слави Його". Коли ж те святий Ісая побачив, великого сповнився страху і сказав собі: "О окаянний я, як сподобився я, чоловік, що нечисті має уста і живе серед людей з нечистими устами, Господа Саваота бачити очима своїми?!" І спустився до нього один із серафимів, у руці мав вуглик гарячий, його ж кліщами взяв із вівтаря, торкнувся уст його і сказав: "Ось торкнувся до уст твоїх, і забере Господь беззаконня твоє, і гріхи твої очистить". Після цього чув Ісая святий Господа, що до нього говорив: "Кого пошлю і хто піде до людей?" І сказав Ісая: "Ось я, пошли мене, Господи". І послав його Господь до людей своїх — переконувати грішників до покаяння і майбутнє їм сповістити, тобто різні кари, якщо не покаються, милість і прощення, якщо навернуться до Бога з покаянням. Тому пророкував Ісая святий про речі різні, як-от про захоплення Галилеї і Самарії від асирійців, про нашестя Сенахерима на Юдею і про зруйнування багатьох країв і градів різними війнами. А найбільше пророкував про Христове від Пречистої Діви зачаття і Різдво задля визволення людського роду, каже-бо: "Ось Діва у лоні прийме, і народить Сина і наречуть ім'я Йому Еммануїл, що означає "з нами Бог". І знову: "Вийде паросток з кореня Єссея (тобто Пречиста Діва), і цвіт з нього процвіте (тобто Христос), і спочине на Ньому Дух Божий (що від Отця сходить і на Сині спочиває)". І знову: "Дитинча нам народилося, Сина нам дано, в Нього ж влада на плечах, і дадуть ім'я Йому: Великий Порадник, Ангел й инше". Про страсті Христові провістив: "Цей гріхи наші понесе і за нас болітиме, зранений буде за гріхи наші, і мучений через беззаконня наші, і раною Його ми всі зцілимося, як ягня на заколення ведеться, і як ягня перед тими, що стрижуть його, безголосий, так не розкриває уст своїх". І про хрест Христовий провіщає, кажучи: "Слава Ливанова до тебе (Єрусалиме) прийде в Кипарисі, і Певзі, і Кедрі разом, прославити місце святе Моє (говорить Господь) і місце ніг Моїх прославлю". Тоді про страшний другий Христовий прихід пророкує: "Ось Господь як вогонь прийде, і як буря зброя Його, віддати люттю помсти своєї і погроз у полум'ї вогненному, вогнем-бо Господнім осудиться ціла земля".

 Жив же Ісая святий, нехтуючи світом. Хоч-бо і родич був царів юдейських і міг велике мати багатство і славу світу цього, проте всім тим нехтував задля Бога і перебував з богоугодною дружиною своєю у добровільній, убогості і смиренні, у повстримності ж великій і суворості тілесній. Одягом його було веретище волосяне на голому тілі — і задля смирення, і для умертвлення плоті, і приклад тим давав покаяння для людей грішних, і так смиренно молився за них до Бога. Якось нагий три дні ходив по Єрусалимі, не соромлячись стількох багатьох людей, не шануючи благородства свого. Це ж зробив за велінням Господнім. За царювання Єзекеїла, коли Саргон, який і Сенахерів, цар асирійський, прийшов на Юдею із силою важкою, а Єзекія ж із єрусалимцями уповав на допомогу єгипетську і етіопську — звикли-бо були юдеї від єгиптян і етіопців мати допомогу і покладатися на них, — тоді святий Ісая переконував царя і людей, щоб більше до Бога, ніж до людей, зверталися і у Вишнього просили і сподівалися від Нього допомоги, а не від тих, які й себе не можуть захистити: зблизилися-бо їхні зруйнування і загибель. І пророкував про єгипетську й етіопську загибель, яка скоро мала бути від того ж Сенахеріва, царя асирійського. Щоб відомішим було всім його пророцтво, нагий через цілий град пішов, було-бо до нього слово Господнє, що говорило: "Іди скинь веретище з чересл своїх, і з сандалів своїх визуйся, і ходи босий і нагий". І ходив так пророк три дні, словами розповідаючи і наготою своєю виявляючи те, що оголяться з допомоги єгипетської і етіопської юдеї, на яку марно сподіваються, і що таким чином єгиптян та етіопців у полон нагими вестимуть. Говорить-бо Господь: "Як же ходить Ісая, раб мій, нагий і босий, так відведе цар асирійський полонених єгипетських і етіопських, молодих і старих, нагих і босих, відкритий встид їх на осоромлення їх". Ще ж пророк тією наготою своєю творив прообраз наготи Христа, Господа нашого, на хресті на огляд всім оголеного, яку Він виявив волю перетерпіти за наготу Адамову, у раю після переступу заповіді Божої пізнану. Сповнилося ж скоро Ісаїне пророцтво про Єгипет і Етіопію, Санхерів-бо, асирійський цар, почувши, що Тіргака, цар етіопський, іде на них, помагаючи юдеям, обернувся проти нього і переміг його, повоював і полонив землю Єгипетську і Етіопську і знову на Юдею прийшов, воюючи і займаючи гради. І нахвалявся Єрусалим взяти й ображав Бога Вишнього через Рапсака, воєводу свого, його ж послав із силою великою на царя Єзекію.

Був же і чудотворцем великий Ісая святий, бо коли Єрусалим в облозі від иншоплемінних бідував, через те що закінчилася вода, він молитвою своєю (як же про те святий Єпіфаній і святий Доротей Тирський пишуть) джерело води з-під гори Сіонської вивів. І назване було джерело те Силоам, тобто послане, бо від Бога через пророкову молитву спраглим людям послане. Чудесне було те джерело: самим-бо лише юдеям виточувало воду, а для иншоплемінних сухим було.

Визволив же і град Єрусалим від облоги варварської пророк святий молитвою. Одної-бо ночі ангел Господній зійшов, убив з полку асирійського сто вісімдесят і п'ять тисяч, і, вставши зранку, знайшли велику кількість тіл мертвих, і вжахнувся Санхерів, і втік зі встидом з Єрусалиму, й оселився в Ніневії, де й убили його сини його.

Ще ж Ісая святий зцілив царя Єзекію від хвороби, якою розхворівся був до смерти, і сповістив йому від лиця Господнього, що через сльози його додається до років життя його літ п'ятнадцять. На знак правдивости того сонце вдень повернулося назад на десять ступнів, тобто на десять позначок, що на оролої, стінному годиннику. І був день той великий за подобою (проте не за рівністю) до того дня, в який колись Ісус Навин повернув сонце, перемагаючи супостатів. Таке чудо здивувало вселенну, і послав Меродах, син Бал'адана, цар вавилонський, послів своїх з дарами у Єрусалим до Єзекії, царя Юди, — і щоб відвідати його, чув-бо, що хворий той до смерти був і воскрес, разом і щоб спитати про чудо, яке сталося, коли сонце пішло назад і знову у свій хід повернулося. І відомо стало цареві вавилонському, що через Ісаю таке предивне сталося чудо. Єзекія ж радий був послам царя вавилонського дуже і показав їм усі багатства дому свого. І не сподобалося те було Господеві. Прийшов-бо до нього святий пророк Ісая і мовив: "Що бачили в домі твоєму мужі, які прийшли з Вавилону?" Відповів Єзекія: "Бачили все, і нема такої речі в домі моєму у скарбницях і в ризницях, якої б вони не бачили". Сказав йому Ісая: "Послухай слів Господа Саваота: ось дні ідуть, говорить Господь, і візьмуть [вавилонці] все, що бачили в домі твоєму, і все, що зібрали батьки твої до нинішнього дня, у Вавилон піде, і нічого тут не зостанеться. Ще ж і дітей твоїх, яких ти народив, візьмуть, і відведуть у Вавилон, і зроблять скопцями в домі царя вавилонського». Те пророцтво святого Ісаї збулося пізніше, а Єзекія-цар помер у мирі й похований був біля батьків своїх.

Після кончини царя Єзекії став на царювання Юдеєю Манасія, син Єзекії, у дванадцять років від народження свого. І вчинив лукаве перед очима Господніми: змужнівши, почав не за заповідями Господніми ходити, але за поганськими мерзотами, і побудував храми ідолам, і вівтар Ваалові, і кланявся тесаним, і храм Господній ідольськими жертвами осквернив, і синів своїх крізь вогонь провів, як же ідолопоклонники робили, і займався волхвуванням і ворожбою, і розбестив людей Господніх — привів їх до ідолопоклонництва з собою. Тих же, що не погоджувалися з волею його нечестивою, убивав і пролив крови невинної багато дуже, поки не наповнився Єрусалим кров'ю до уст. У тому викритий і ганьблений від святого Ісаї пророка був, тому зрушився на гнів, також і князі єрусалимські і з людей багато на Божого пророка гніву сповнилися, бо викривав їх у гріхах важких, називаючи їх содомськими і гоморськими князями, кажучи: «Почуйте слово Господнє, князі содомські, збагніть слово Боже, люди гоморські». Поганими-бо звичаями своїми, мерзенними нечистотами уподібнювалися до Содоми і Гомори. Усі тому разом з царем своїм не терпіли такого викриття, шукали, як би убити святого, — і за Єрусалимом перепиляно було святого Ісаю пилою дерев'яною пополовині, велінням царя Манасії. Так великий пророк Божий Ісая помер як мученик у старості глибокій, мав усіх років сто двадцять шість. Хвалить же його Ісус Сирах так: «Визволив [Господь людей своїх] рукою Ісаї, вразив полки асирійські, і розбив їх ангел його. Вчинив-бо Єзекія угодне Богові, і укріпився на путях Давида, батька свого, що заповідав Ісая, пророк великий і вірний серед пророків, що в дні його повернеться назад сонце, і продовжив життя цареві, духом великим бачив останні, і утішив тих, що журилися в Сіоні, показав майбутнє і таємне".

Після убивства святого Ісаї тіло його чесне хтось із богобоязливих, взявши, поховав поблизу Силоамового джерела того, яке Ісая святий вивів молитвою. Через те його там поклали, аби молитвами пророка Божого Ісаї і після смерти його вода з джерела Силоамського витікала, не маліючи. При джерелі тому зроблено купіль, до неї ж пізніше сліпонароджений, прийнявши на очі землю зі слиною, що зробив Христос Господь, посланий був умитися і прозрів. Має ж і донині вода та якусь цілющу силу: розповідають відвідувачі місць святих єрусалимських, що сарацини, які там нині, з допусту Божого, живуть, і з природи своєї смердять тілами подібно до кіз, у воді силоамській омивають своїх дітей і самі омиваються — і почасти проганяють сморід той. Ще ж і хворим очам велика буває користь від води тої, молитвами святого пророка Ісаї, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.

 

мученик ХристофорПро святого мученика Христофора святий Амвросій свідчить, що до сорока восьми тисяч людей з еллінського ідолопоклоніння до Христа Бога навернув чудами своїми. Палицю-бо свою суху застромив у землю — проросла вона, і коли двомстам воїнів, що прийшли його взяти, забракло в дорозі хліба, — молитвою його примножив, їх же і навернув, привів до хрещення і до мучеництва за Христа. Двох блудниць, що прийшли до нього звабити його, цноти і святої віри навчив і до вінця мученичого наставив. Вогнем же великим на дошці залізній палений був — цілий і живий, благодаттю Христовою, виявився. Тоді стрілами цілий день воїни в нього стріляли — неушкоджений залишився. Стріли-бо від тіла його, наче від стовпа кам'яного, відскакували, з них же одна, відскочивши, стрільця свого в око вдарила і вибила його. Той же, взявши із землі кров мученикову, із землею змішану, до проколеного свого ока приклав — і зразу зцілилося око, і прозрів ясно. Це Амвросій святий написав про святого мученика Христофора. Инше ж про нього дивись у Пролозі.

 

 

 

 

 

Перенесення мощів святого Миколая Чудотворця з міста Мир до міста Бари.

перенесення мощей св МиколаяУ роки благовірного царя грецького Олексія, патріярха ж Царгородського Миколая, коли княжив на Русі христолюбний великий князь київський Всеволод Ярославович і благородний син його князь чернігівський Володимир, який Мономахом після того назвався, було нашестя ізраїльтян на Грецьку землю з того боку моря: починаючи з Херсонесу, вороги хреста Христового повоювали християнську землю аж до Антіохії і Єрусалиму. Всі гради, села, церкви ж і монастирі вогнем і мечем спустошили, тих, що залишилися від меча, мужів, і жінок, і дітей полонили, і всі ті краї у своє володіння взяли, тоді й Мири, град у Ликійському краю, де чесні мощі святителя Христового Миколая лежали, ті ж агаряни спустошили, це ж було з допусту Божого, за гріхи наші, ними ж прогнівали Господа вельми й довготерпіння Його випробовуємо, як же сказано про грішників у Псалмі: "Згіршили Вишнього". Коли-бо до решти буває засмучений Бог беззконнями людей, що без покаяння живуть, тоді не жаліє навіть святинь своїх ані не слухає молитов угодників своїх, казав-бо колись до святого пророка Єремії: "Якщо навіть стануть Мойсей і Самуїл переді Мною (молячись за людей, що засмутили Мене), не буде душа моя до людей цих, скинь їх від лиця мого до смерти, до меча, до голоду і до полону". Таким праведним гнівом Божим спустошених на Сході було багато грецьких країв, серед них же і Аикія з градом, що Мири називається. Була воля Господня, аби перенесено чесні мощі угодника цього, святителя Миколая, із малолюдного Мирейського града в людний град, що Бар іменується і є на Заході, — аби такого світильника світу, його ж свята душа у світлостях небесних достойну собі честь приймає, мощі на землі не були без пошанування і під сподом, аби завжди текучих чудесних зцілень джерело не було без тих, що черпають з нього, аби Захід не залишився без благодіянь Божих, які заступництвом великого того архиєрея бувають.

 Відбулося ж перенесення це так. Одному пресвітерові, чесному і благоговійному, який у Барському граді жив і був мужем праведним, явився вночі святий Миколай, кажучи: "Іди і скажи людям цим і всьому собору церковному, щоб ішли в Мири, град Аикійський, взяли звідти мої мощі і, перенісши сюди, поклали в цьому граді Барі: не можу-бо там на місці пустельному бути, така воля Господа, Бога мого". Після того видіння пресвітер, вставши, пішов до церкви і розповів клирові церковному і всім людям про явлення святого Миколая, яке було йому тої ночі. Вони, те слухаючи, зраділи радістю великою, кажучи: "Днесь возвеличив Господь милість свою на нас, людях своїх, і на граді нашому". Тому швидко побудували три кораблі і вибрали мужів знатних і богобоязливих, приєднавши до них зі священичого чину осіб чесних, щоб ішли по святі мощі великого святителя Миколая. Розміркувавши, як здійснити те діло, вирішили не відкрито за те братися, щоб замість бажаного чудотворних мощів здобуття супротивне щось їм не трапилося, — тому купецьку подобу на себе прийняли, аби їм, наче торгівлею зайнятим, шлях морський від деяких людей не був перекритий, і, наповнивши кораблі свої пшеницею, відплили, вдаючи, наче торгувати вирушають. І плили швидко, спершу в Антіохію прибули, де продали пшеницю і купецьким звичаєм инші речі собі придбали. Тоді, чувши там від иноземних купців, що раніше прийшли, які називалися венеди, що й вони мають намір іти в Аикію до Мирейського града задля мощів святого Миколая, поспішили ті баряни, аби випередити їх. Тому скоріше відплили, швидко (вітер, Божим Промислом, на допомогу їм дув) пливли, досягнули Аикійського краю і до берега Мирів-града пристали. Про церкву святого і про мощі його випитавши ретельно, вийняли зброю, боячись, аби хто не боронив їм, і пішли до церкви. Побачили там чотирьох монахів, спитали їх, де лежать мощі святого Миколая. "Хочемо, — казали, — поклонитися йому". Монахи ж показали їм гріб у церкві, у ньому, наче під сподом, під помостом у землі лежали цілющі святителя Христового мощі. Баряни поміст церковний піднявши і землю розкопавши, знайшли раку святого. І коли її відкрили, побачили повну мира пахучого, що з чесних мощів витікало. Миро вилили у свій посуд, а мощі святого, з радістю взявши, священичими руками несли до кораблів своїх і в один з них поклали із шаною. Ішли з ними і два чорноризці, а два на місці тому при церкві залишилися. З такою доброю "купівлею" і безцінним придбанням баряни з мирликійського берега місяця квітня в 11-ий день вирушили, щасливим плаванням швидко свого града у 24-е число місяця травня у день недільний вечірню ж годину досягли. Аюди ж барські, довідавшись про прибуття до них чесних мощів великого Божого угодника, зразу з єпископами, і священиками, і ченцями, і всім причтом церковним назустріч вийшли всі — чоловіки, і жінки, і діти, і весь люд, від малого до старого, зі свічками і тим'яном, співаючи, і хвалячи Бога, і молитовні співи святителю Христовому здійснюючи. Прийнявши безцінний той духовний скарб, з радістю і честю великою поклали в церкві Святого Иоана Предтечі, що була при морі. І діялося багато чуд від цілющих тих мощів: криві-бо і сліпі, глухі і біснуваті, і всілякими недугами одержимі приймали зцілення, торкаючись до мощів святого. У понеділок рано зцілилося чоловіків і жінок сорок сім. У вівторок — двадцять двоє. У середу — двадцять дев'ять. У четвер рано зцілився чоловік глухий і німий, який був п'ять років у тій недузі. Після цього одному богоугодному чорноризцеві, святителю Христовому, Миколай, у видінні явившись, мовив: "Божим благоговінням прийшов я у град цей у день недільний, у дев'яту годину дня, і в ту ж годину подав, із благодаті Господньої, зцілення десятьом особам і одній". Це явлення святого чорноризець розповідав усім на славу Божу і на прославу угодника свого, але й після цього у всі дні не переставали чудесно подаватися Господні  зцілення. І донині подаються тим, хто приходить до нього з твердою Божою вірою. Громадяни ж барські, бачивши таку чудодійну благодать від мощів святого отця Миколая, яка, наче з джерела, щедро витікала, збудували церкву кам'яну в ім'я його, велику і прекрасну, і всілякими дорогими прикрасами прибрали її. Тоді раку срібну викували з камінням коштовним, і позолотили її звідусіль, і на третій рік після перенесення чесних мощів із Мир Ликійських у Бар, зібравши з навколишніх градів і країв архиєпископів і єпископів із клирами їхніми, зробили чесне перенесення святих мощів великого Божого чудотворця Миколая із церкви Хрестителя до нової, кам'яної, в ім'я його збудованої церкви — у той самий день, в який раніше із Мир Ликійських у Бар перенесений був. І поклали в раці срібній, у вівтарі, а стару його раку, яку принесли з ним із Мир, поставили в церкві і, частину якусь малу із мощів святих взявши, у ній поклали — для почитання всім, хто приходив. І встановили з того часу празник Перенесення чесних мощів святителя Христового Миколая святкувати у всі роки цього місяця в дев'ятий день, вшановуючи подвійне перенесення: і з Мир у Бар, і з церкви Предтечі в нову церкву кам'яну, яку в ім'я святителя баряни збудували.

Не лише в тому західному граді, але і в наших руських градах і краях того часу святкування це благочесне з благоговінням, з любови до Чудотворця, прийнялося, бо новоосвячена тоді Русь багатьох вже Божих чуд святого Миколая сподоблялася. Пізніше, коли минуло декілька років, у граді Барі, за благоволінням самого Миколая святого, який у видінні одному монахові явився, поклали під святою трапезою у вівтарі чесні його мощі мироточиві, які ж і нині можна там побачити, і подають вони Господнє зцілення всіляким хворобам на славу ж Христа Бога нашого, що у святому своєму прославляється, з Отцем і Пресвятим його Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

 Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).