У неділю, 14 жовтня, в Соборі Святої Софії в Римі - після завершення Служби Божої - відбулася прес-конференція Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука).
Журналісти запитали: що для кожного християнина означає Рік віри, який Глава УГКЦ цього дня проголосив також і в очолюваній ним Церкві? Для кожного християнина Рік віри має означати оживлення нашого християнського життя, щоби кожний спитав себе: чи я справді і дійсно вірую? А вже тоді: що означає для мене моя християнська віра - як для того, хто живе цією вірою сьогодн? І саме тому, думаю, що той Собор присвячений Божій Мудрості. Я дуже хочу, щоби та Божа Мудрість виявилася у християнській мудрості життя кожного, хто правдиво називає себе християнином.
Запитання журналістів стосувалися також значення Собору Святої Софії в житті - як українських заробітчан в Італії та інших країнах Європи, так і для всієї УГКЦ. Патріарх Йосиф, будуючи цей Собор, він хотів за його допомогою скликати всіх співвітчизників, у розсіянні сущих. І той Собор кличе їх уже ось більше, як 43 роки. Очевидно, він буде кликати наших земляків у діаспорі і сьогодні, зокрема, і в Італії. Ми дуже хочемо розбудувати тут український Центр Душпастирства: для того, щоб наші заробітчани, про яких ви тут згадали, вони почували себе улюбленими Господом і своєю Церквою. Ми хочемо, щоб тут був Центр соціальної опіки, центр - я би сказав - такої соціальної адаптаціїї до тих нових умов, можливо, навіть і юридичного захисту наших людей. Сьогодні - свято Покрови і я дуже б хотів, щоби цей Собор і цей Центр Душпастирства був таким Покровом - духовним покровительством для наших людей, які силою обставин є поза межами своє їрідної землі.
Під час Вашрї проповіді звучало, зокрема, те, що з відновленням цього храму розпочинається
також будівництво і відновлення інших храмів. Чи це буде лише закордоном, чи також і в Україні, можливо, в Східній Україні?
Я розпочав своє слово сьогодні цитатою із заповіту Патріарха Йосифа. Так ставалося, що завжди, коли українські мігранти приїзджали на нові місця поселення, то перше, що вони будували, то це був храм Божий. Тому що Бог був центром їхнього життя. І тому і Патріарх Йосиф, опинившись тут, у Рим, він хотів побудувати цей храм для того, щоби, з одного боку, ми пам'ятали про зруйновані й осквернені храми в Україні. Він говорив так: "У Київській Святій Софії молитва зупинилася, затихла. Нехай же ця молитва продовжиться і триває у Софії Римській". І, так само, він якраз був тим, хто намагався помогти зберегти свою християнську ідентичність тим нашим людям, які опинилися в даспорі; і тому закликав їх і там храми будувати. Ми хочемо не лише відновлювати духовну спадщину Патріарха Йосифа: ми хочемо його ідеї, його думки розвивати. Ми тепер бачимо, що ці можливості, ті ресурси, навіть будинки, які має наша Церква в Римі, - вони є недостатні для того, щоби послужити українським мігрантам в Італії. Ми маємо багато потреб сьогодні: скажімо, багато є українських дітей, які вже в першому поколінні перестають говорити, спілкуватися українською мовою. Також ці люди не мають, де збиратися, не мають свого центру, який би був не лише церковним, але теж і громадським та культурним центром. Отож, ми такий Центр тут хочемо збудувати. Це є - задум, який ми відчитали в тій Божій Премудрості, яку відкрив нам Патріарх Йосиф. Побачимо - коли і в який спосіб ми зможемо його сповнити. Я думаю, що - з Божою допомогою та всіх людей добрих, людей доброї волі з цілого світу - це майбутнє буде щораз, то ближче.
Скажіть, будь ласка, для Української Греко-Католицької Церкви цей храм наскільки є зараз потужний, - скажімо так, як певний поштовх, наскільки це великий позитив і, зокрема, для Вашої Церкви?
Я думаю, що це є величезний позитив. Найперше, що ми сьогодні показуємо, що ми є здатними не лише зберегти всю ту й, передусім, духовно-сакральну спадщину, яку ми отримали, зокрема, тут, у Римі. Приміром, коли ці мозаїки реставрувалися, я мав нагоду слідкувати за кожним етапом їхнього оновлення, я мав нагоду вийти аж під купол, подивитися в очі цьому Пантократирові, який є там на горі. Справді, на мене це справило надзвичайне враження. Тому що і реставратори, і всі, хто тут працювали, розуміли, що цей храм є живий. І навіть, реставруючи мозаїки, вони відносилися до тих мозаїк, як до живої істоти - ін'єкції роблячи, рани лікуючи. Отож, ми дуже хочемо, щоби цей храм був живим, наповнений життям - духовним життям і відкритим для людей, щоби тут наші - і з України, і з поселень краяни могли відчувати себе, як вдома. Собор є відновлений - згідно того плану будівництва, як його будував Патріарх Йосиф. Але ми ще хочемо його вдосконалювати, ще є багато, бачите, порожніх місць, де не має мозаїки. Ми хочемо ще дальше їх мозаїкою покрити. Є зроблені цілком нові вхідні двері, які представлять собою історію християнської України. Тут є вітражі, де є герби усіх митрополитів Київських, а, відтак, Верховних Архієпископів нашої Церкви, починаючи від Володимирового хрещення, і закінчуючи до сьогоднішніх днів. Тут останнім - в куті - є і мій герб. Отож, я думаю, що кожний наш співвітчизник, який сюди прийде, він зможе побачити історію своєї Церкви, торкнутись свого духовного коріння, а, відтак, - відновитися у вірі.
Блаженніший Святослав щиро подякував жертводавцям, та всім, хто в той чи інший спосіб спричинився до відбудови Собору: Я би хотів сказати таке, що без жертводавців, зокрема, з України, цей Собор практично неможливо було б відновити. Але одна річ - мати фінансових жертводавців, а зовсім інша - подолати різні й усілякі перепони бюрократичні, яких теж було чимало. Тому це було дуже непросто. Тим не менше, цей Собор був оновлений за рік! І це - справді маленьке чудо. Думаю, що якби не той "собор людських душ", то цей Собор "у камені" ніколи б не постав, ніколи б не був оновлений. Тому очевидно, що сьогоднішня молитва прощі лунала як молитва вдячності Господу Богу за Його ласки і благодаті і за тих всіх людей, через яких Господь той Собор привів до його первозданної краси.
А яке значення оце святкування в Римі має для Української держави. Таким було наступне запитання, на що Глава УГКЦ відповів: Якщо мова йде про суспільне державне будівництво, то спадщина і Заповіт Патріарха Йосифа є тут, я би сказав, дуже доречними і красномовними. Неможливо збудувати дійсно справедливого суспільства без християнських фундаментів і засад. Тому що тільки Божа Премудрість чинить кожного з нас "камінчиком" цієї величної мозаїки. Але тільки в вірі християнській ми можемо віднайти своє місце у мозаїці, а, відтак, зрозуміти своє власне покликання, відтак - зрозуміти свою роль у тому суспільстві, в якому ми живемо. Я думаю, що цей Собор і його оновлення - це є оновленням заклику Патріарха Йосифа до земляків будувати наше суспільство на правдивих християнських засадах, сповнювати християнською справедливістю служіння ближньому, шукати, перш за все, спільного блага для громадського нашого і суспільно-політичного життя.
На завершення Блаженніший Святослав також поділився своїми думками щодо того, чи Всеукраїнська проща до Риму, що триває цими днями, сповнила своє завдання та очікування щодо неї: Очевидно, я думаю, що мета є досягнута. Перше - ми хотіли, щоби люди побачили відновлений Собор. А друге - і це я вже говорив сьогодні кілька раз: я би дуже хотів, щоби сам дух Патріарха Йосифа оновився у житті і нашої Церкви, і всього українського народу. Бо, на жаль, сьогодні наші краяни - і в Україні сущі, і навіть тут, за кордоном, таки не знають багато про спадщину Патріарха Йосифа. Ми бачимо - скільки людей приїхало сюди з цілого світу. У т. ч. і Святіший Отець своє окреме слово до нас скерував. А тому, я думаю, що, людськими мірками кажучи, мета є виконана. Але особливо духовні плоди цієї прощі ми побачимо тільки з часом, тому що вони є Божими.
Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на uk.radiovaticana.va