В Українській православній церкві не вщухають спроби внутрішнього перевороту. Промосковські сили УПЦ, під керівництвом Російської православної церкви, все ще прагнуть усунути від влади митрополита Володимира, який не погоджується на пряме підпорядкування УПЦ Москві і відстоює ідею про розумну автокефальність Української церкви. Зрозуміло, що автокефальність і самостійність Української православної церкви не потрібні ні світської влади Російської Федерації, ні її «духовному і пропагандистському» підрозділу - РПЦ.

У Кремля на посаду митрополита Української церкви вже давно визначена кандидатура - митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, який обіцяє миттєво припинити будь-які розмови про автокефальності і привести українську церкву в лоно «старшої сестри православної». Спроби донецького митрополита Іларіона детронізірувати Володимира очолити церква знаходять відгук і розуміння в Російській Федерації. Адже ціна питання - 10 мільйонів віруючих. І це набагато важливіше, ніж, припустимо, ціна на газ. Бо мова йде про формування глобальної стратегії російського впливу на Україну на багато років вперед.
До недавна антиукраїнську церковну політику очолював донецько-московський олігарх Віктор Нусенкіс, власник «Донецьксталі» і концерну «Енерго». Саме він, кажуть присвячені люди, мріє передати українську церкву Москві за допомогою нового митрополита Іларіона. Однак, враховуючи те, що пан Нусенкіс в колах православного керівництва недавно великого авторитету немає, то за справу взявся сам Іларіон.
Так, днями митрополит Іларіон відвідав Крим та провів зустріч з митрополитом Сімферопольським і Кримським Лазарем, на якій намагався схилити останнього до підтримки своєї кандидатури на пост місцеблюстителя УПЦ. Однак, кажуть, керівник кримської УПЦ делікатно відмовився підтримати заколот, посилаючись на передчасність цього питання. Крім того, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, союзник Іларіона у справах заколоту, продовжує чинити тиск на ієрархів УПЦ і намагається скликати синод УПЦ для фактичного відсторонення митрополита Володимира від влади.
До сьогодні керівництво УПЦ не підтримує авантюру заколоту і тримає вірність митрополитові Володимиру. Однак, зрозуміло, що тиск на Українську церкву з північного сходу далі буде тільки посилюватися.
Певні корективи в ці події може внести і зміна влади в Кремлі. Адже всі добре знають, що московський патріарх Кирил, який всіляко підтримує амбіції Іларіона, є людиною, особисто відданим президенту Медведєву, а ось з наступним президентом Росії Володимиром Путіним у Кирила відносини, м'яко кажучи, натягнуті. Діяльність самого Кирила також викликає багато нарікань у православному світі Росії. Подейкують, що десь в Кремлі вже готовий проект зменшення фінансування РПЦ з державного бюджету і розглядається питання обмеження використання ресурсу ФСТ для особистих потреб патріарха. А ми ж знаємо, що в сусідній країні подібні тенденції можуть мати лише один результат - опала і позбавлення реального впливу інформує християнський портал КІРІОС з посиланням на ЗАВТРА.

Втім, як би там не було, Москва і при президентові Путіні навряд чи відмовиться від планів щодо України та приборкання норовливої УПЦ. Це очевидно.
Втім, не хотілося б, щоб у цій зовсім не українській діяльності наші зовнішні опоненти отримали підтримку українських політиків і вищого державного керівництва. Кажуть, що Іларіона на посаді митрополита УПЦ хоче бачити Віктор Янукович. Але одна справа призначати «донецьких» на посади міністрів і зовсім інше - лізти з такими ж принципами в церковні справи.
Бо незалежність і суверенітет держави губляться не на газових переговорах у Москві, а тут, у тебе під боком. І коли ця загроза стане явною, може бути вже пізно.